Як і кому вірити?

 

Як і кому вірити?

 

У Чернігові  відбулась прес-конференція першої п’ятірки кандидатів на вибори до Чернігівської обласної Ради, висунутих від партії «Батьківщина». Цей відповідальний список очолює народний депутат України В. Т. Корж.

 

 

 

Увага журналістів обласного центру до цієї події супроводжувалась поміркованим ентузіазмом. Як довірливо повідомили колеги з обласних видань, в обласній адміністрації відбулася нарада за участю редакторів місцевих ЗМІ, де перед ними було поставлено жорсткий ультиматум: «Щоб жодного матеріалу від партії «Батьківщина» не було!»

Проте до зали урочистих засідань в обласному Будинку профспілок прийшли представники десяти місцевих мас-медій, дві телекамери фільмували перебіг заходу.

Після представлення присутніх, слово надали В. Т. Коржу, який коротко розповів про свій життєвий шлях і конкретний виробничий та науковий доробок, зокрема виклавши своє бачення проблем області:

«Чернігівщину давно вважають депресивною зоною. Як корінний уродженець цього краю із с. Дроздівка Куликівського району, я не можу погодитись з таким визначенням, оскільки добре знаю величезні природні ресурси області.

Перед нами стоять проблеми, які тягнуться десятками років, тоді як їх треба вирішувати невідкладно, вже сьогодні.

Взяти хоча б, для прикладу, питання будівництва цементного заводу на унікальному родовищі каоліну в Новгород-Сіверському районі. Ще на початку 1970-х років, працюючи на посаді заступника начальника «Укрцементу», я намагався «пробити» це будівництво через численні бюрократичні перешкоди.

Як бачимо, це питання не вдалося мені вирішити й впродовж другої п’ятирічки в ХХІ столітті, хоча вже були досвідчені інвестори з готовим екологічно привабливим проектом та чітким бізнес-планом його реалізації.

Впродовж трьох останніх років постійно виникає проблема видобутку унікальних кварцових пісків, що забезпечують вітчизняне скловиробництво та експортуються у кілька країн Європи та Азії.

А як ми використовуємо наші величезні родовища торфу на теренах області?! До кінця 1990-х років на Чернігівщині не було значних проблем із паливом. Натомість нині від двох потужних торфобрикетних заводів залишилися лише спомини й подекуди залишки руїн.

Тим часом в область завозиться низькосортне донецьке вугілля із великим вмістом золи,  кожної осені виникають одні й ті самі питання з опаленням шкіл, лікарень та інших соціальних установ, а газ із Росії залишається носієм непевності й нашої залежності від настроїв за кордоном.

Не може бути незалежною країна, якщо в ній залишаються залежними окремі області…»

Відповідаючи на запитання кореспондента газети «Українське Слово», як пан народний депутат планує поєднувати посади і обов’язки народного обранця, одночасно працюючи у Верховній Раді й обласній Раді, Віталій Корж зазначив:

«Упродовж всього мого життя я не пориваю тісних зв’язків із земляками, з моїми односельцями, багато з яких вийшли у своїй діяльності на рівень області,  України й на міжнародний рівень.

Як народний депутат України трьох скликань, безпосередньо займаюсь проблемами області, районів, представляю інтереси земляків у столиці, допомагаю у вирішенні конкретних питань, виводжу здібну молодь на столичний рівень, веду різноманітну просвітницьку роботу, надаю благодійну, зокрема медичну допомогу сприяю розвитку культури тощо.

А як член партії «Батьківщина», завжди пам’ятаю свій обов’язок. І тому, коли мешканці Чернігівщини оберуть мене до обласної Ради, мою подальшу долю вирішуватиме партійне керівництво. Буду там, де найбільше потрібна моя присутність. Я дуже мобільний і однаково добре почуваюся в області й столиці.

У кожному разі, якщо мене навіть залишать у Києві, я все одно продовжуватиму брати якнайактивнішу участь у розв’язанні проблем Чернігівщини, використовуючи всі мої можливості й контакти.»

Переконливим був виступ Миколи Звєрєва – кандидата в депутати облради, енергійного чоловіка, новатора, добре відомого в області своїми цікавими проектами та ініціативами. Він висловився, як завжди коротко, чітко і однозначно:

«Йдемо до обласної Ради, щоб не дати красти! Дехто досі поводить себе так, неначе він не у себе вдома, а в наймах на чужині. Натомість в рядах партії «Батьківщина» не виникає синдрому ностальгії за СССР. Внаслідок очищення БЮТ-«Батьківщини» від різних перебіжчиків, у нас утворився патріотичний, міцний колектив однодумців.

Ми чітко бачимо, що треба зробити першочергово, щоб спираючись на розвиток і використання власних ресурсів, зрушити з точки замерзання, в якій перебуває область: упорядкувати стан муніципального майна, земельних відносин та питання рентних платежів; задіяти інфраструктурні проекти, які давно очікують реалізації; використати величезний обсяг незавершеного будівництва, зокрема лікарень, шкіл, будинків культури.

Сьогодні вже нікому не потрібні загальні макропоказники. Якщо сільський будинок культури не опалюється, не діє як повноцінний заклад культурного дозвілля і розвитку творчих обдарувань, то мешканців цього села не заспокоять навіть дуже високий рівень ВВП на душу населення.

У моєму рідному селі залишилося 17 хат, народ вимирає, школи закривають, бібліотеки ледве животіють, натомість відкривають нові шинки, замість того, щоб відкривати нові стадіони.»

Звертаючись до представників ЗМІ, М. В. Звєрєв сказав:

«Нам потрібна ваша допомога, бо ми будемо боротися. Зокрема боротися за відновлення річкових портів і судноплавства на Десні, розвиток аеропортів, створення цивілізованих пунктів перетинання кордону з Росією і Білоруссю».

Учасники прес-конференції із зацікавленістю вислухали виступи кандидатів у депутати Сергія Журмана та Віктора Лабазова, який, відповідаючи на запитання журналіста, зокрема зазначив:

«Ми спостерігаємо процес піднесення свідомості мешканців Чернігівщини. Тому сподіваємося, що жодна тоталітарна сила не зможе подолати віковічну мудрість нашого народу».

Загалом пресова конференція пройшла оперативно, живо, у доброму темпі, але… Але запитань від присутніх на ній журналістів було лише три.

Чи й справді більшість з них не збираються публікувати матеріалів про цю подію?

Щоправда, того самого дня ввечері місцеве телебачення показало з цієї прес-конференції короткий фрагмент, в якому народний депутат України В. Т. Корж, відповідаючи на третє питання – «Чи Ви гарантуєте, що відтепер вже не буде перебіжчиків із вашої партії «Батьківщина» до регіоналівської більшості?», сказав: «Ні, я цього не гарантую! Але вірю в нашу команду і певний, що наші виборці усвідомлюють відповідальність моменту».

Відповідальність моменту особливо усвідомлюють сільські мешканці, у розмові з якими вашому кореспонденту було поставлене таке логічне передвиборне запитання: «Чому мешканці села з чисельністю 100 чоловік можуть обирати самоврядний орган влади, а понад 200000 (понад 200 тисяч!) мешканців якогось району столиці України не можуть?».

Як же тоді повірити нинішній владі, яка твердить, що закон один для всіх?

 

Євген Ґолибард