Нові традиції

Сільські голови – в головному органі

Що головним законодавчим органом України є Верховна Рада, знають навіть діти. Проте далеко не всім дорослим, навіть якщо вони депутати місцевих Рад, вдалося побачити цей орган зсередини.

А тим більше – мати можливість не лише побачити зсередини, а й багато чого зрозуміти з механізму праці цього органу, безпосередньо поспілкуватися з працівниками цієї особливої державної інституції.

Цього разу я організував таку можливість для сільських голів з прикордонного Ріпкинського району Чернігівщини, що входить до закріпленого за мною виборчого округу.

П’ятдесятиособовий «десант» сільських голів вчасно прибув автобусним спецрейсом до Києва на відому вулицю Грушевського і вже близько 11 години я з помічниками зустрічав моїх гостей біля відомого входу, означеного символічною згадкою про Чернігівщину.

Тут почалась перша частина заздалегідь узгодженої програми – відвідання будинку українського парламенту. Екскурсійний супровід «десанту» по залах, сходах, поверхах і кулуарах Верховної Ради, як завжди блискуче, ерудовано і цікаво виконала пані Людмила Савон – провідний спеціаліст Інформаційного Управління Секретаріату Верховної Ради України.

Чітко, темпово і захоплююче вона розповіла про історію чи не найвідомішої офіційної будівлі України, про організацію діяльності в її стінах, провела гостей багатьма депутатським маршрутами.

Цікаво було спостерігати, як сидячи на балконі для гостей в залі пленарних засідань і уважно слухаючи пояснення екскурсовода, сільські голови у мовчазному захопленні розглядали прекрасні інтер’єри оздоблені сусальною платиною, кришталь чотирьохтонної люстри над головами, розміщення парламентських фракцій за різноколірними прапорцями, живими очима вдивляючись у простір, що його вони досі бачили лише як картинку в телевізорі.

Намагаючись якомога більше засвідчити свою присутність, гості фотографувалися за першої-ліпшої нагоди, а декому вдалося навіть посидіти в кріслах відомих на всю Україну політичних лідерів.

«Фотосесія» продовжилась на тлі величної панорами над Дніпром, на алеях старовинного міського парку навколо Маріїнського палацу, де гості тішилися зеленою красою сонячного початку київського літа.

Атмосфера безтурботної екскурсійної розніженості різко змінилася в залі засідань Комітету з питань державного будівництва і місцевого самоврядування, де гостей привітали заступник завідуючого Секретаріату цього Комітету Олег Данилюк, головний спеціаліст Тетяна Корнієнко і головний консультант Юрій Юрченко.

На початку, після представлення присутніх, я виконав приємну для мене місію – передав керівництву району офіційні документи про виділення Кабінетом Міністрів України у 2009 році коштів із Стабілізаційного фонду для реалізації інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку Ріпкинського району.

Таким чином наше робоче засідання почалося зі схвальних оплесків і вдячних вигуків на мою адресу. Адже депутати місцевих органів влади добре знають, яких зусиль треба докласти, щоб «вибити» кошти.

Виступ О. Данилюка сільські голови слухали уважно і зацікавлено. Адже багата службова біографія Олега Анатолійовича починалася з самого нижнього рівня з поступовим нагромадженням досвіду й підйомом сходинками державного службовця, який залишився вірним своїм принципам сумлінного виконання обов’язків. А тому навіть складні речі він викладає дуже просто і зрозуміло.

Зокрема ознайомив присутніх із структурою, персональним складом, законотворчою діяльністю членів Комітету, посвятив їх у подробиці організації й проведення експертиз, у порядок підготовки і проходження законопроектів, заохотив сільських голів до активного співробітництва чи бодай своєчасного реагування на пропозиції Уряду.

Тим більше, що Уряд подав 20 законопроектів, що конкретно охоплюють інтереси місцевого самоврядування.

Обговорення цієї теми не було надто жвавим. Переважна більшість сільських голів вочевидь трималася засади «Ви кажіть, а ми подумаємо».

А думати є над чим, коли на сьогодні стосовно місцевого самоврядування вже існує близько 800 законів й до того ще майже 3000 інших правових актів.

Сільських голів «зачепило за живе», коли розмова торкнулася різноманітних варіантів реформи територіального устрою, місцевих виборів, оплати праці працівників місцевих органів влади.

Вони не приховували свого обурення з приводу хвилі перевірок, що останнім часом раптом обрушилася на працівників районного і сільського рівня з боку органів прокуратури. Абсурд полягає в тому, що правоохоронці «не помічають» очевидні оборудки на десятки й сотні мільйонів гривень, проте виявляють дивовижну прискіпливість, коли йдеться про кілька сот гривень премії для сільського голови.

Дуже типовим є приклад порушення обласною прокуратурою кримінальної справи проти сільського голови с. Великий Дирчин Городнянського району Чернігівщини, депутата місцевої Ради Сергіянської В. В. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Голові сільради інкримінується привласнення грошей з місцевого бюджету в розмірі дві тисячі гривень (а точніше – 2052 грн. 50 коп.).

Цю суму визначено за матеріалами спеціальної перевірки, під час якої встановлено, що вказана сума є начебто наслідком неналежного посилання на п.6 Постанови Кабміну України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади…» (зі змінами) при нарахуванні надбавок, премій і соціальної допомоги.

За лаштунками порушеної справи залишився факт надто прискіпливої уваги до Сергіянської В. В. з боку Городнянського районного прокурора, який у конфлікті між сільським головою Сергіянською В. В. і місцевим фермером Мойсеєнком І. Г. зайняв далеко не об’єктивну позицію, по суті захищаючи інтереси вказаного фермера, а не сільської громади.

Тим часом документально встановлено, що саме фермер Мойсеєнко І. Г. серйозно порушив земельне законодавство, зокрема самовільно, не укладаючи договорів, засівав і використовував земельні паї інших громадян та привласнив майно і продукцію на десятки тисяч гривень.

Захищаючи інтереси селян, Сергіянська В. В. неодноразово зверталася з цього приводу до відповідних інстанцій. Замість реагувати на звернення сільського голови Сергіянської В. В. про очевидні факти порушень з боку Мойсеєнка І. Г., правоохоронці почали шукати компромат проти неї.

А тим часом в Україні потребують термінового законодавчого, нормативного і організаційного упорядкування питання власності й розпоряджання землею. Тому учасники обговорення схвально сприйняли пропозицію про введення поняття територія юрисдикції сільрад.

Питання удосконалення зв’язку, в тому числі й вимогу забезпечення нормального функціонування Інтернету поставила голова Горностаївської сільради Тетяна Кравченко. Селяни вимагають надійного зв’язку.

Заступник голови Райради Володимир Грищенко гостро висловився про низький рівень дотримання законів: «Законів про місцеве самоврядування багато, але чи вони виконуються? Зокрема не виконується закон про бюджет. І взагалі, чи хто-небудь проводить моніторинг виконання прийнятих законів?»

Ситуацію на місцевому рівні влади добре характеризує вислів однієї пані з селища неподалік від станції Лозова: «Найгірша й найневдячніша робота – це робота вчителя. Так я вважала, аж поки не пішла на пенсію й мене вибрали сільським головою…»

Сільський голова – це як воротар у футболі. Над ним багато командирів: власник команди, президент клубу, тренери, капітан команди… Навіть вболівальники на трибунах можуть дозволити собі вимагати від нього. Але відповідати за пропущений м’яч зобов’язаний він сам, навіть якщо це результат помилки його товаришів по команді. Бо він перебуває на останній лінії оборони. За ним – лише ворота, в які він повинен не пропустити м’яч.

Демократія (народна влада) – це передовсім влада сільських голів, за якими стоїть народ, котрий їх обрав і щодня спілкується зі своїми обранцями. І саме «на місцях», а не «в центрі» вирішується сьогодні доля молодої української демократії…

Непростий трудовий день сільських голів у столиці завершився урочистим обідом, який я дав на честь моїх шановних гостей. Під час обіду було продовжено обмін думками з актуальних проблем місцевого самоврядування. Я зробив так, що всі присутні (кожен, без винятку!) сказали своє слово про цей незвичайний день, який був дієвим поштовхом до активізації співпраці між депутатами місцевих Рад і народними депутатами України.

Віталій КОРЖ,
народний депутат України
(фракція БЮТ)

Повернення до списку...