Яким бути виборцю і кого варто обирати?

Свідомість українців

 

Яким бути виборцю і кого варто обирати?

 

Понад двадцять років послідовного руйнування нібито «незалежної» України на очах всього світу – це переконливий результат діяльності-бездіяльності всіх членів українського суспільства, в якому немає винних.

Немає винних, бо невинними в руйнуванні України вважають себе ВСІ!!!

 

1. Хто, кого і як обирає

 

Загально прийнято вважати, що у всіх наших негараздах найменше винними є «пересічні» громадяни. Причому, чим ти «пересічніший», тим менше винний… Бо винні завжди «вони», а не «я».

Упродовж двох десятків років так званої «незалежності», громадяни України пережили не один десяток виборів – парламентських, президентських, місцевих, позачергових.

Упродовж всіх цих виборчих кампаній соціологи зібрали достатньо переконливий статистичний матеріал, щоб стверджувати, що українські виборці, у своїй переважній масі, не відзначаються особливою вимогливістю до кандидатів на високі державні посади.

Подивіться на нинішніх високих і не дуже високих посадовців – всіх їх обрали українські виборці. Ви бачите, кого обрали?!

Бо українські виборці, зазвичай, обирають на підставі критерію «подобається – не подобається». Обирають, бо «гарний дядько» або «симпатична жінка» (такий вигляд мають на плакатах і панно, розвішаних на всіх шляхах і перехрестях).

Обирають, бо гарно посміхається з портрета (мабуть, такому можна довіряти?), обирають, бо серйозний на вигляд (мабуть, розумний?)…

А що у нього за душею, – хіба можна дізнатися?

Виявляється, що можна. Достатньо уважно прочитати біографію кандидата на виборну посаду й задати йому (їй) просте запитання: «Звідки взяв (взяла) оті мільйони (а то й десятки мільйонів) гривень на те, щоб порозвішувати своє симпатичне (розумне, усміхнене, самовпевнене тощо) обличчя на всіх перехрестях?».

Варто також зайти в Інтернет та поцікавитися конкретною діяльністю кандидата: Що він доброго зробив? Тільки, – що він зробив не для себе, а для України? Чи, хоча б, для своїх односельців?

Але мало хто з виборців так вимогливо підходить до свого власного вибору. Багато хто навіть у день виборів не знає, за кого (кому) варто віддати свій голос, свою довіру, а по суті – кому доручити вершити долю України, області, району, села й, значною мірою, визначати свою (мою власну!) долю.

Як наслідок, виявляється, що президентом країни цілком можливо стати кримінальній особі з сумнівною освітою, членом парламенту – особистий шофер олігарха, а головою облдержадміністрації чи мером столиці – несповна розуму банкір з наркотичною залежністю.

Їх і подібних до них обрали громадяни, які вважаються сповна розуму.

Як тут не згадати відому Формулу, що відображає структуру суспільства:

Де перша структурна група –3% – це люди розумні і, водночас, моральні. Це особистості, віддані своїй службі на благо спільноти: Андрії Сахарови, В’ячеслави Чорноволи, Пилипи Орлики.

Друга група – 9% – розумні, але не дуже прислухаються до голосу власної совісті, тобто, з суспільної точки зору, не дуже або й зовсім не моральні:  політики, фінансисти, розпорядники, адміністратори, чиновники, начальники, злодії.  Їх девіз: «Мета виправдовує засоби!». Тому шахраїв серед них не бракує.

Третя група – 81% – це досить непевна, частіше непередбачувана у своїх вчинках сукупність людей, для котрих характерною є деяка недосконалість свідомості – розуму і совісті, і котрі своєю поведінкою (особливо в умовах силового тиску на них) більше нагадують драглисту масу.

Кожен член цієї сукупності (81%) ладен шукати причин своїх невдач і невдач суспільства не в собі, а поза собою, завжди легко і непомітно для себе перескакує з одних (здавалося б, залізобетонних) переконань на інші, або з упертістю, вартою ліпшого застосування, тримається звичних стереотипів, які давно втратили будь-який сенс.

Серед них – багато легковажної молоді. Проте найбільш яскравими представниками цієї сукупності є добре відомі, доволі солідні й начебто свідомі (судячи з їх численних виступів) особистості, немало з яких досі претендують на роль народних трибунів.

Проте, серед отих 81 % чи не найбільше трапляється людей байдужих, які не хочуть брати на себе жодної відповідальності. Як насправді, вони хочуть лише одного: щоб їх не чіпали, але щоб їх життя було спокійним, добрим і без зайвих клопотів («Нам треба гроші та харч хороший»).

Вони не бачать прямого зв’язку між долею Української Держави і власною долею.

Четверта група – 7 % – це ті, яких дав Бог для розвитку нашої любові до ближніх, для усвідомлення нашого обов’язку по відношенню до обездолених – незрячих, інвалідів, безнадійно хворих, тощо, а також малечі, яка не може обійтися без постійного піклування з боку батьків.

А тепер просте запитання: Хто, тобто яка із зазначених груп суспільства має найбільший вплив на результати виборів?

Питання риторичне. Бо як не крути, а все визначає чиста арифметика: 81 % – це і є ота найважливіша частина електорату, за кожен голос яких борються кандидати на майбутні державні посади.

Для кандидата є важливим кожен (кожен!) голос виборця. Але найбільше кандидат цікавиться байдужими, пасивними громадянами, яких можна якщо не переконати, то купити.

Бо що б там не розповідали деякі історики, літератори і діячі просвіти, але фактом є, що значна частина українців, м’яко кажучи, не дуже дбає про свою шляхетність, честь і чисту совість.

Це ПРАВДА, яку треба усвідомити, як би це не було для когось боляче чи образливо.

Чи можна собі уявити, щоб хтось взявся купити виборців у США або у Польщі? Та такий кандидат мусив би одразу крізь землю провалитись! Від нього відвернулися б не лише виборці, а й рідні й близькі, які й собі палали б від сорому.

Тим часом в Україні, така моральна категорія, як сором, «не входить до справи». Бо головне – ціна голосу, гроші, за які цей голос можна купити-продати.

Дехто пояснює таку поведінку виборців, як наслідок бідності.

Проте, – все якраз навпаки: бідність і є наслідком отакої «торгівлі», наслідком безвідповідальності й продажності виборця.

Продаючись кандидату, виборець віддає йому право робити потім що завгодно. На розсуд того, кому продався.

 

Віталій КОРЖ

 

(Продовження буде)