Вважаю, що нам всім не вистачає сорому.

Роздуми перед…

 

Щасливе життя буде тоді,

коли громадяни усвідомлять відповідальність за свій вибір

 

Вважаю, що нам всім не вистачає сорому. На найкращих землях не соромимося жити чи не найгірше у світі. Не беремося відповідати за наш власний вибір організації життя. Обираємо не чесних і порядних організаторів, а лише балакучих і розрекламованих…

 

Переважна більшість громадян України не соромиться своєї байдужості й безвідповідальності за нинішнє нікчемне буття, а лише скаржиться на когось.

Чи усвідомлюємо, чи ні, але зараз Український Народ, як у тій казці, стоїть на роздоріжжі: направо підеш – землю втратиш, наліво – роботу втратиш (а там – і житло за неплатежі), прямо підеш – станеш перед потворою, з якою повинен битися на смерть.

І це не казка, а наше сьогодення. Бо є реальна потвора, яка поступово вже забирає нашу землю й життя людей. Впродовж двадцяти років незалежності населення України зменшилось на 7 мільйонів. Прогнози на майбутнє також не обіцяють нічого доброго.

А що таке 7 мільйонів? Це населення цілої держави – держави Ізраїль.

І тому варто порівняти життя в Ізраїлі з життям в Україні (див. таблицю).

Проста арифметика свідчить, що на одного українця припадає частка родючої землі такої площі, як футбольне поле. Натомість на одного ізраїльтянина – такий шматочок кам’янистої поверхні, як штрафний майданчик футбольного поля.

Тим не менше, ізраїльські жінки посідають перше місце у світі за рівнем народжуваності, ізраїльська розвідка (Моссад) є однією з кращих у світі, а економіка Ізраїлю забезпечує не лише один із найвищих у світі рівнів життя, а й високий рівень розвитку науки, сучасних технологій, утримання великого війська, виготовлення власних танків і навіть антибалістичних ракет.

Наведені показники ставлять перед нами логічне запитання: чому в кам’яній пустелі Палестини життя організовано у десятки разів краще, ніж на родючих ґрунтах України?

Відповідь очевидна: тому що єврейський народ гаряче (і дієво!) любить свою Батьківщину. Повторюю: любить гаряче і дієво.

Тобто ізраїльтяни не просто базікають про патріотизм, а кожен із них щось конкретне робить для своєї країни, віддає для спільного добра свою частку любові до Батьківщини, піклується про її розквіт у конкретний, практичний спосіб.

Бо для кожного з них давно стала звичною проста формула патріотизму: «Не питай, що Ізраїль зробив для тебе. Спитай себе: що ти зробив для Ізраїлю?»

Народ Ізраїлю згуртувався у спільній відповідальності за свою країну та за її розвиток. Зокрема єврейський народ взяв на себе відповідальність за обрання таких керівників, які мають гідність і беруться організовувати достойне життя для всіх громадян.

Показники організації життя

Україна

Ізраїль

Ізраїль порівняно

з Україною

(+ –)

Територія країни, тис. км2

604

22

– у 30 разів

Чисельність населення, млн. осіб

46

7,6

– у 6,3 рази

Ґрунти

родючі

кам’яна пустеля

        набагато гірші

ВВП на особу, тис. дол. США

7,2

29,5

+ у 4,1 рази

Доходи бюджету, млрд. дол./рік

50

55

+ 10%

Чисельність війська, тис. осіб

130

160

+ 23%

Середній надій на корову, л/рік

5600

11300

+ у 2 рази

Державний борг брутто, млрд. дол.

130

0,6

– у 216 разів

Державний борг на особу, дол.

2826

79

– у 36 разів

Щорічні преміальні виплати з бюджету за технологічні новації, млн. дол.

бл. 2,5

500

+ у 200 разів

Середня тривалість життя, років

68

82

+ 14 років (+21%)

Середня народжуваність на одну жінку, дітей

1,4

3

+ у 2,14 рази

Частка населення, що перебуває нижче межі бідності

35%

4%

– у 8,5 рази

Комплексна оцінка якості й рівня життя за оцінкою ООН (місце у світі)

128

8

Випередження

+ 120 країн

 

Бо кожні вибори, кожне обрання депутатів-організаторів – це велике випробовування для всіх, а передусім – випробування для мільйонів виборців.

І треба чесно сказати, що в Україні значна частина (якщо не більшість) виборців не дуже обтяжують себе відповідальністю за власний вибір.

Багато хто з громадян досі вважає, що його особистий голос нічого не важить і ні на що не впливає. Нажаль, таких байдужих осіб в Україні набирається до 10 мільйонів.

Деякі з них взагалі не йдуть на вибори, а отже дають можливість фальсифікаторам проголосувати за них на власну користь.

Українські виборці не роблять висновків із власних помилок і все ще довіряють обіцянкам хитрунів, купуються за «передвиборні» продуктові набори, подарунки і гроші, немало й таких, хто вирішує за кого голосувати лише в останній момент.

Ісус Христос вчить нас: «Не по словах, а по справах пізнаєте їх».

Треба чесно і відверто визнати, що панування донецької команди регіоналів в Україні дало їм можливість збагатитися за рахунок збіднення більшості громадян.

Донецька команда скрізь розставила своїх людей і тепер їм та їхнім прибічникам належить вся структура управління: Верховна Рада, посада президента, практично всі обласні й районні державні адміністрації, уряд, суди, прокуратура, фінансово-банківська система, спецслужби тощо.

Саме внаслідок діяльності нинішніх організаторів, які пообіцяли «покращення життя вже сьогодні», не виконуються діючі закони, деградує освіта і наука, збіднюється медицина, розвалюється культура, скорочується тривалість життя, молодь не має де працювати.

А тим часом Україна неухильно втрачає авторитет в очах міжнародного співтовариства…

Всі ці факти очевидного погіршення життя абсолютно не турбують нинішніх правителів України. Вони живуть своїми інтересами і турбуються лише про свої посади.

А як вони потрапили на ті посади? А їх обрали виборці, громадяни України. Яких обрали, такі й організовують наше життя.

Ви добре знаєте, що регіонали будуть будь-що намагатися залишитися при владі. Але все вирішують виборці. Вирішуєте ви, мої дорогі співвітчизники.

Кого оберете цього разу, ті й керуватимуть Україною впродовж наступних чотирьох років. А отже, яких депутатів собі оберете, таке й життя матимете.

Нині у найвищому законодавчому органі України, у Верховній Раді панує монопольна влада Партії регіонів. Вони становлять більшість і що хочуть, те й роблять за помахом руки Чечетова.

Якщо оберемо їх знову, вони просто ліквідують Україну, як державу.

Багато що у цьому напрямку вони вже зробили. Зокрема закріпили присутність на нашій території не лише російського війська, а й російських банків, російських корпорацій, розширюють російську присутність в торгівлі, освіті, культурі, діловодстві, у засобах масової інформації.

Але щоб закінчити справу остаточного поневолення України шляхом встановлення диктатури, їм потрібно протриматись у владі ще чотири роки.

Чи ви дасте їм таку можливість?...

Із цілковитою впевненістю можу стверджувати, що достойне життя в Україні настане лише тоді, коли абсолютній більшості громадян стане соромно за себе, за своє самоприниження і нікчемність, за те, що через власну байдужість обираємо собі непорядних, навіть злочинних керівників.

Щасливе життя на багатющих землях України можна побудувати (і дуже швидко) лише тоді, коли кожен українець підніметься над собою в усвідомленні власної гідності й запитає себе, що він зробив для своєї Батьківщини.

І не лише запитає, а й матиме позитивну відповідь.

 

Віталій КОРЖ,

Народний депутат України