10-річчя з дня заснування Ріпкинської гімназії на Чернігівщині

Освіта

 Десять років успіху

Святкування першого ювілейного 10-річчя з дня заснування Ріпкинської гімназії на Чернігівщині перетворилося у велику демонстрацію творчих здобутків і щирої радості всіх присутніх.      

Фоторепортаж з місця події...

 

У центрі кожної доброї справи завжди стоїть конкретна людина, котра цю добру справу веде, розвиває, вдосконалює, а нерідко й несе, як хрест.

Відмінник освіти України Наталя Миколаївна Корж очолює Ріпкинську гімназію од самого її заснування, до якого сама доклала рук. За цей час із гімназії вийшли у світ з атестатом зрілості 427 юнаків і дівчат, зокрема 30 з них – із золотою медаллю.

Нині у гімназії, яка була створена спеціально для навчання обдарованих дітей із різних сіл району, працюють 44 педагогічних працівників, з яких 11 мають почесне звання «Заслужений вчитель України». Переконливий результат їх творчої роботи – випускники, котрі перебувають на відповідальних посадах не тільки в Україні, а й в Італії, Греції, Росії.

Серед вихованців гімназії немало переможців обласних і крайових олімпіад, конкурсів, фестивалів. Звичайні сільські діти, які не мають таких комфортних та інформаційних умов, що є звичайними для учнів столиці. Натомість вони дуже рано усвідомлюють важливість праці, зокрема праці над собою, повніше і переконливіше виявляють своє шанобливе, вдячне ставлення до батьків.

Саме із виголошення слів вдячності почала свій виступ директор гімназії-ювіляра Наталя Корж:

«Дякую вам, мої творчі учні, за те, що ви творите прекрасну історію гімназії. Дякую вам, мої дорогі колеги, за самовіддану працю. Дякую вам, шановні батьки, за те, що ми завжди були і є з вами єдиною гімназійною родиною.

Сердечно дякую і прошу Господа, щоб завжди допомагав нам у всіх добрих справах!».

У великій конференц-залі районного Будинку культури відбувся підготовлений гімназистами і їх вчителями великий концерт, на якому були присутні особи, відомі не лише в Україні, а й за кордоном. 

Як і годиться на урочистостях, зі святково прикрашеної сцени було виголошено численні радісні вітання й поздоровлення для ювілярів, вручено багато квітів, подарунків, звучали офіційні тексти і гумористичні експромти, вручено нагороди і відзнаки.

Голова Ріпкинської РДА Петро Головач, голова райради Віктор Бугай, представники обласної влади, керівники і колеги освітньої галузі, як і личить гостям, додавали до своїх слів факти матеріальної підтримки, серед яких особливо відзначився народний депутат України Михайло Чечетов, який подарував гімназії зварювальний апарат, що викликало в залі веселе пожвавлення.

Я також долучився до великої черги вітаючих і поздоровляючих, зазначивши, що вочевидь початок ХХІ століття в даному разі слід відліковувати не од абстрактного моменту закінчення ХХ ст. в історії людства взагалі, а од конкретного факту заснування Ріпкинської гімназії зокрема...

Протоєрей, благочинний місцевої єпархії отець Іван Голоботовський відзначив особливі заслуги Наталі Миколаївни у справі виховання молоді й вручив їй ікону Семистрільної Божої Матері та книгу «Путь покаянія», голосно проголосивши: «Нехай Господь з висоти небесної благословить дітей, вчителів і батьків на богоугодні справи та поєднає в єдиній благодаті!».

Проте найбільшої радості отримали присутні від виступів учнів і вчителів гімназії, котрі продемонстрували високий рівень майстерності у різних жанрах сценічного мистецтва.

Граціозно і стримано було виконано дівочий танок «Зеленеє жито», про квітку сповнену бажань – «…нехай всі своє дитинство пригадають» – радісно закликав квартет «Зоряночка», веселе пожвавлення викликав виступ ансамблю наймолодших «Зоряні метелики», велике враження справив короткий виступ ансамблю «Ластівка» у супроводі оркестру народних інструментів.

Дещо відокремлено од теми свята прозвучала пісня, кожний приспів якої завершувався дивними словами «…Не будите, журавли, вдов Росии». Чи присутність «вдов Росии» на святі шанованої гімназії в Україні була обов’язковою – для мене залишилось незрозумілим і я про це не питав.

Натомість запитав у пані директора про ученицю Катерину Козаченко, яка просто вразила своїми чудовими непересічними вокальними даними. Несподіваний (як на таку тендітну постать) міцний голос, чудовий слух і легкість, з якою Катя виконала народну пісню, примусила мене другий раз вийти на сцену, щоб якось підтримати це юне обдарування добрим словом і мобільним телефоном у подарунок.

Прощаючись із гостинними господарями, героями цього радісного ювілею, із вдячністю закарбував у своїй пам’яті символічне гасло гімназії: «Освіта, до якої ви прагнете – це життя, на яке ви заслуговуєте».

Гадаю, що ця дружна гімназійна спільнота вже заслужила на прекрасне життя.

 

Віталій Корж,

народний депутат України