Тож слухайте, українці!

Верховна Рада України. Засідання 7 жовтня 2011. (Зі стенограми виступу)

 

…ГОЛОВУЮЧИЙ: До слова запрошую Коржа Віталія Терентійовича, фракція "БЮТ-Батьківщина"…
КОРЖ В.Т.: Готуючись до цього виступу, я натрапив на вірша Дмитра Павличка, який майстерно і повно сказав все за мене. Тож слухайте, українці!

 

Суд.

 

До зали суду, наче зв'язкова
З моєї сотні, піймана у Лючі,
Заходить Юля. А в судді брова
Підскакує, мов щиглик на колюччі,
І западає тиша гробова.

Втім Юля встала: "Слава Україні!"
І в залі встала воїнів чота:
"Героям слава!"… Прокурорів тіні
Розсипались, і блискавка крута
Просяяла в небесній височині,
І стало ясно: це не суд, а мста!

Це мста за те, що та жона готова
На президентські вибори піти
І вдруге виграти! О будь здорова,
Відважна жінко з серцем сироти
,
І хай хахлів дратує твоя мова –
Державна і неподолана, як ти!

Крик на Хрещатику. В законі – вори.
Кричить держави нашої страма.
Кричать офшори, банківські контори,
Кричить хахол пащеками трьома,
Замкнені очі, ні, очей нема,
Є тільки горла отвори в потвори.

Той крик гуде в каштановім гіллі,
Будинки глухнуть, глухнуть тротуари.
Хахли й донецькі рідні москалі,
Ревуть: "На нари Юлію! На нари!"
Дрижання чути у віконнім склі,
І чути, як тремтять над світом хмари,
А під землею – мертвяки гнилі.

Відома курва рік цілий кричала:
"Замкніть же паню в білому! Замкніть!"
А нині в Шустера крізь плач сказала:
"Я б задушила того генерала,
Що Юлю наказав заперти в кліть."

А Президент свої невинні руки,
Чистесенькі, вмиває, мов Пілат.
А пан суддя – Закон з бичем принуки! –
Безликий, мов без стрілок циферблат,
Вже пише вирок: "Здерти білий плат
З підсудної! Хай гине від розпуки!
Хай вирвуть з неї серце чорні круки
Печалі, – Хай не вийде із-за ґрат!"

А противсіхи, інтелектуали,
Що нареклися нації мечем,
І всі свої страждання оспівали,
І жінку в білому скаменували,
І віддали її на суд нікчем.
О, генії, позначені злобою
Чужого самолюбного ума,
Не бились ви з холерою й чумою,
Бо ви самі – холера і чума!

І я виходжу, наче з пекла, з суду,
Де вигоріла кров моя дотла,
Й не йду додому, там стояти буду,
Біля тюрми, мов птаха без крила;
Чекатиму на явище спасенне,
Стоятиму на смертнім хіднику,
Допоки Юля не пройде повз мене
На волю у терновому вінку.