«…бєзотлагатєльно подать»(!?)

 

Підступність

 

«…бєзотлагатєльно подать»(!?)

 

У моїй депутатській пошті не бракує також звернень громадян, котрі порушують питання стосунків між Церквою і державою.

 

Серед цих, загалом доброзичливих листів, час од часу трапляються й відверто агресивні, автори яких, нерідко всупереч Конституції, законам України і просто всупереч здоровому глузду вимагають від мене вчинити дії, що ображають мене як патріота Батьківщини і межують зі зрадою національних інтересів України.

Зрештою, можете зробити власні висновки, коли процитую фрагменти одного з останніх листів, що його отримав від особи, котра назвала себе Баси А. В. і, замість домашньої адреси і телефону, подала поштову скриньку на центральному поштамті столиці.

Лист під заголовком «Обращение православних верующих» надруковано російською мовою і починається він одразу наступально й безпардонно:

«Православных верующих лишили всех прав и свобод, которыми они пользовались с 1999 г. – это возможность православным жить и работать без включения в электронный реестр (…) без любых документов со штрих-кодом и чипом, удостоверяющих личность (..) и просим вести учет по ранее установленной форме без включения в электронный реестр.»

Причому, в тексті листа, надрукованого і розмноженого великим тиражем, зазначено: «Народному Депутату України…», а далі залишено місце (риска) для вписування імені й прізвища, що свідчить про характер акції, організованої в розрахунку на багатьох парламентаріїв.

До речі, сам лист – ніким не підписаний, що також підтверджує злісність і підступність організаторів цього багатотиражного звернення до моїх колег – народних депутатів України.

За такої очевидної анонімності й браку елементарної поваги автора звернення до мене, як народного депутата, і до моїх колег, можна було б просто викинути цей лист до кошика для сміття.

Але, дочитавши до кінця, зрозумів, що громадяни України повинні знати про те, якими антиукраїнськими методами діє в Україні представництво північно-східного сусіди, котрий називає себе «старшим братом» і як на практиці реалізує це «старшинство».

Адже оце «просим вести учет по ранее установленной форме без включения в электронный реестр», та ще й підкріплене такою «аргументацією», як посилання на вимогу віруючих, котрі, за твердженням авторів листа, «по своим религиозным убеждениям отказываются от (…) регистрационного номера».

Як ви розумієте, у нинішніх умовах «реформування» і «покращення життя вже сьогодні» мало хто наважиться отак ні сіло ні впало піти на конфронтацію.

А якщо вже з’являються громадяни України, котрі отказываются від виконання законів України, вони ж не раптом і не просто так отказываются, а маючи (як нині прижилося в лексиконі нашої криміналізованої держави) відповідний «дах», тобто «крышу».

Тим паче, коли у своєму листі до законодавців нагнітають страху і проектують чорну перспективу:

«Непокорный православный будет уволен з работы. Помогите сохранить возможность достойно жить и продолжать работать…»

Логічно постає питання: Через що цей рейвах? Кожна держава піклується про необхідність мати на обліку всіх своїх громадян.

Це потрібно для досконалої організації, успішного проведення, підведення підсумків і правдивого відображення результатів різноманітних важливих державних заходів, зокрема таких, як планування демографічної й ресурсної політики, обґрунтування розміру відповідних статей бюджету, визначення раціональної структури зайнятості тощо.

Між іншим, – також для уникнення фальсифікації виборів.

Адже в умовах нинішнього інформаційно насиченого світу, в якому кожній людині вже неможливо ефективно працювати без застосування комп’ютерних технологій (а тим паче – управляти державою), електронний облік є нагальною необхідністю. А тому будь-який спротив використанню електронного обліку суперечить національним інтересам країни і її народу.

Але виявляється, що цим так званим «віруючим» авторам масової розсилки тексту даного листа йдеться не про захист інтересів України, а про захист інтересів… (Росії!) на теренах нашої Батьківщини!

Дивовижно, але факт: автори листа, вимагаючи від державних органів України не вносити їх до реєстру громадян України, посилаються на (увага! – тримайтесь за стілець, щоб не впасти)… «п. 45 Постановления Архиерейского Собора Российской Православной Церкви 2011 года»(!!!).

Отож не дивуйтесь, дорогі мої Українці, коли представники РПЦ без жодного спротиву нинішньої влади захоплюють парки й велелюдні місця (і не лише в столиці) для будівництва храмів РПЦ.

Не дивуйтесь, коли вищі ієрархи РПЦ приїздять в Україну як до себе додому й вважають Україну своєю канонічною територією, відверто зневажаючи всі інші християнські Церкви і їх віруючих.

А отже й не дивуйтесь, коли Постановления Архиерейского Собора Российской Православной Церкви 2011 года деякі російськомовні й російськоорієнтовані громадяни України(!) ставлять вище законів нашої держави.

 

Віталій КОРЖ,

Народний депутат України