Вектор ментальності на тлі культу від політики

Епістолярій

 

Вектор ментальності на тлі культу від політики

 

Серед численних листів, що нещодавно надійшли на мою депутатську адресу, один привернув мою увагу темою, лексикою і адресатом.

На перший погляд, – нічого особливого. Тим паче, як видається, й автор цього короткого листа можливо не помітив, яку іншу важливу проблему порушив за лаштунками анонсованої теми…

 

Шановний Віталію Терентійовичу! Сподіваюся, що Ви мене згадаєте… Звертаюся до Вас із двома пропозиціями.

1) 16 червня у Лаврі буде Міжнародна конференція «Православ’я – цивілізаційний стрижень слов’янських народів», – чи не погодилися б Ви взяти в ній участь?

2) Чи не погодилися б Ви дати інтерв’ю для сайта dc-summit.info з широкого кола актуальних проблем суспільно-політичного життя та, зокрема, проблем релігійного характеру.

Павло Рудяков,

професор Київського національного

університету ім. Тараса Шевченка

 

Шановний пане професоре! Дякую за Ваші пропозиції і повідомляю:

1) Нажаль, не зможу взяти участь в цій конференції, – мій план на червень вже докладно розписаний.

Принагідно зазначу, що твердження винесене у назву конференції – «Православ’я – цивілізаційний стрижень слов’янських народів» – не відповідає ані нинішній дійсності, ані історичним фактам.

Ця назва відповідає хіба що політичній концепції Російської Церкви, яка на практиці продовжує дотримуватись великодержавної (а по суті – імперської) ідеології, що виходить далеко за межі апостольської, духовно-просвітницької (душпастирської) місії Церкви.

Адже цілком очевидно, що діяльність російської УПЦ МП (тобто Церкви Московського патріархату, яка заявляє себе як українська), супроводжується численними фактами відвертого втручання у господарче і політичне життя України та суперечить прагненням Українського Народу до незалежності.

До того ж, далеко не всі слов’янські народи дотримуються православ’я, яке організатори конференції вважають «цивілізаційним стрижнем слов’янських народів».

Цілком очевидно, що Поляки, Чехи, Словаки, Хорвати, котрі сповідують християнство західного (латинського) обряду, значно випереджають Українців, Росіян, Білорусів за рівнем цивілізаційного розвитку.

Поляки, Чехи, Словаки, Хорвати не організовували у своїх країнах голодоморів і ГУЛАГів, не переслідували священиків, не руйнували храми, не влаштовували гоніння на інтелігенцію, а ієрархи їх Церков не ставали прислужниками влади та інструментом в руках політиканів.

Бо християнство західного обряду (католицизм) давно стало складовою частиною європейської культури і насправді сприяло цивілізаційним процесам в історії Європи.

Тому на підставі фактів та історичних тенденцій залишається визнати, що православ’я (а особливо його московська конфесійна форма) не сприяло і не сприяє демократизації суспільного життя, а отже й реалізації цивілізаційних принципів у житті народів.

Хоча, звичайно, за нинішнього рівня демократії в Україні, ніхто нікому не заважає сприймати бажане за дійсне, особливо, якщо організатори конференції вже мають чітко настановлений сценарій із заздалегідь усталеним підсумком, винесеним у заголовок конференції.

2) Щодо мого інтерв’ю, яке Ви запропонували «з широкого кола актуальних проблем суспільно-політичного життя та, зокрема, проблем релігійного характеру», то воно цілком могло б бути.

Але не буде. Ні «з широкого кола», ні з «вузького».

Не буде тому, що зазначені Вами «проблеми  релігійного характеру» у жодному разі не можна віднести до  «широкого кола актуальних проблем суспільно-політичного життя»!!!

І не лише тому не можна, що конституційно Церква чітко відділена від держави.

Не можна передусім тому, що в разі віднесення  «проблем релігійного характеру» до «проблем суспільно-політичного життя», треба погодитись, що в Україні має місце реальний клерикалізм, як легальна форма участі Церкви в політичному управлінні державою.

У кожному разі, формулювання і визначення, наведені у Вашому листі, схиляють саме до такого твердження.

При цьому, є цілком очевидним, що з усіх існуючих в Україні конфесій, не лише претензії на роль політичної сили, а й практичну політико-ідеологічну і господарчу діяльність (подивіться скільки землі й будівель має УПЦ МП в Україні) на теренах нашої Батьківщини давно здійснює Церква, керівництво якої знаходиться в столиці іншої держави.

 

З побажаннями успіхів в інтересах нашої Батьківщини,

 

         Народний депутат України                                                                        

         Віталій Корж