Острівець стабільності й розвитку у розбурханому морі аграрної руїни

Самоврядування

 

Острівець стабільності й розвитку

у розбурханому морі аграрної руїни

 

Проблеми місцевого самоврядування мене цікавили завжди, особливо на теренах рідної Чернігівщини, яка давно потерпає від безгосподарності й обмеженості прав сільського люду.

 

Ледве вийшов з машини у райцентрі Городня, як до мене приступив місцевий фермер: «Віталію Терентійовичу, рятуйте!».

Виявилося, щоб отримати право на державну дотацію у сфері молочного виробництва, треба щоб кожна фізична особа-здавальник молока зібрав і надав  десяток документів: персональні дані про власника корови, паспорт корови, довідку від ветеринара, довідку від переробника молока тощо…

Ці вимоги районного управління агропромислового розвитку, як нервово розповідає фермер, з’явилися зненацька і викликали справжній шок, позаяк мало хто із майже 4000 здавальників молока здатен оформити такий пакет документів у встановлений термін до 10 квітня.

Селяни пропонують повернутися до попередньої схеми, коли саме переробник, зацікавлений в отриманні молока, брав на себе його сертифікацію і контрактацію відповідного здавальника…

Це лише одне (і далеко не найскладніше) із великого числа питань у величезному комплексі проблем організації сучасного життя на селі.

Причому, це питання – не стільки до мене, народного депутата України, а передусім – до самих селян: Чи ви, нарешті, серйозно і відповідально візьметеся за місцеве самоврядування, як за механізм реалізації ваших прав та інтересів на місцях, чи надалі все вирішуватимуть за вас у центрі?

…До переповненої зали клубу с. Мощенка входжу, коли сільський голова Сергій Руденок вже розпочав звітну доповідь за підсумками життя місцевої громади в 2010 році та про плани на 2011 рік.

Чим далі слухаю, тим більше радіє серце. Бо замість звичних у таких обставинах емоцій і ремствувань з приводу негараздів та претензій до влади «нагорі», чую навдивовижу спокійний, сповнений внутрішньої доброти й впевненості голос людини, яку слухають у тиші, уважно, без екзальтованих реплік, типових для даної ситуації.

Власне, чи не найбільше враження справляє оце уважне слухання і дихання зали, яка в окремих моментах реагує схвальним пожвавленням.

Доповідач також не вдається до коментарів, не робить висновків, а лише називає і пояснює цифри, коротко і точно відповідає на запитання.

На території Мощенківської сільради, що знаходиться в якихось 10-15 км від точки сходження трьох кордонів – України, Білорусі й Росії, розташовані також села Гасичівка, Сутоки і хутір Новий Млин. Із наявних 600 мешканців, – 200 пенсіонерів, гроші й пошту яким доставляють дві листоноші замість трьох.

Як тут кажуть, район «потягнув ковдру на себе»: у селі була своя амбулаторія (8 осіб з головним лікарем), а тепер її передали в район на баланс районної лікарні. Туди забрали й головлікаря та автомашину, що обслуговувала амбулаторію.

Доходи бюджету сільради невеликі, якщо б не сказати, що мізерні. Наприклад, молокозавод «стимулює» сільраду за сприяння здаванню молока фізичними особами аж по 5 грн. за тонну молока.

Відповідний «стимул» вигадано й для фізичних осіб-здавальників: коли молокоприймальний пункт знаходився в селі й жирність перевіряли на місці, вона становила 3,7–3,8 %, а нині, коли забрали кислоту, що використовували для перевірки, а проби відправляють на маслозавод, який сам аналізує жирність, вона рідко коли доходить до 3,0 %.

Хтось із місцевих жартівників відгукнувся; «Це так корови реагують на нові порядки!». Хоча, звичайно, проблема – не в коровах.

Депутати сільради вважають головним напрямком своєї роботи розвиток соціальної і культурної сфери життя односельців. І хоча впродовж 2010 року до сільської бібліотеки надійшло лише 170 примірників нових книжок, натомість відремонтовано 3 колодязі, почищено 7 криниць, розчищено кладовища, сільські вулиці, без дозволу місцевого еколога не спилюють жодне дерево на всій території сільради.

Є в селі й соціальний працівник, що опікується 12 особами.

Нічне освітлення сільських вулиць – це також обов’язковий елемент культури, на який щомісячно витрачається 360 грн.

Добровільне самооподаткування у 2010 році становило по 15 грн., а нині сільрада просила, щоб мешканці «скинулись» на 2011 рік по 35–40 грн. Проте збори, після коротких дебатів, проголосували за 25 грн. з кожного із 190 дворів, що становитиме 4750 грн. додаткових надходжень до бюджету сільради.

Здавалося б, що в цьому випадку йдеться про дрібничку – трохи більше 2 грн. з двору на місяць, тим паче, що по деяких інших селах Чернігівщини розмір самооподаткування доходить до 70 грн. Але селяни заявили, що це справа принципу: не можна брати на себе відповідальність за таку державну політику, яка призвела до нечуваної за кілька останніх років інфляції.

Не зважаючи на те, що гроші в сільраді витрачають дуже ощадливо, коштів на 2011 рік поки що вистачить до серпня.

Про стан правопорядку в селі доповів дільничний інспектор міліції.

І тут залу неначе прорвало: люди рішуче вимагали закрити приватну «забігайлівку», яка стала центром аморального виховання, просили припинити продаж алкогольних і тютюнових виробів неповнолітнім, ліквідувати пункти самогоноваріння, збільшити розмір штрафів за порушення громадського порядку й за зловживання спиртним (особливо з боку молоді), за безприв’язних собак тощо.

Молодий лейтенант, часом ніяково усміхаючись, мужньо стояв перед односельцями, спокійно роз’яснював ситуацію, зокрема про необхідність протипожежних заходів (минулого року село Бог милував, але в районі сталося 84 пожежі, що завдало втрат на 382 тис. грн.), докладно доповів й щодо самогонників, на яких склав 5 протоколів і наклав штрафи згідно із законодавством, але…

Оце ж воно – але… Саме з цього почав свій виступ керівник місцевого агропромислового підприємства «Мощенківське» Юрій Пінчук:

«Люди добрі, я цілком поділяю ваше невдоволення з приводу п’яниць, самогоноваріння, «забігайлівки», тютюнопаління молоді і таке інше. Але ж це ви самі ходите до цих пунктів антикультури й аморальності!

Ви ходите і ходять ваші діти. Не ходіть! Тоді збанкрутує й сама собою закриється ця злощасна корчма, навколо якої ви здійняли стільки галасу й обурення.

Мою позицію щодо цього ви добре знаєте. Минулого року я звільнив 7 чоловік за появу на роботі у нетверезому стані, й тут ще раз повторюю: звільню кожного, хто буде поводитися подібним чином!».

Виступ Ю. Пінчука селяни слухали з особливим зацікавленням і розумінням. Адже багато хто з них плідно працює на підприємстві й на власні очі бачить, як воно успішно розвивається і яку безпосередню користь дає селу.

Не зважаючи на те, що 2010 рік для «Мощенківського» був повністю збитковим, селяни, які віддали в оренду свої наділи, повністю отримали розрахунок згідно із договорами.

Тому присутні в залі явно солідаризувалися із виступаючим, коли він доповідав про підготовку до роботи в 2011 році.

Зокрема щойно закуплено 3 трактори і 2 відремонтовано, придбано новий високопродуктивний зернозбиральний і два силосні комбайни, 2 оприскувачі, 2 авто-позашляховики для обслуговування на полях, встановлюється нова техніка на молочнотоварній фермі, розширено посівні площі з 720 до 1200 га, закуплено 30 тонн елітної посівної картоплі, розширюється зона діяльності підприємства за рахунок інвестицій у галузі зеленого туризму тощо.

Підприємство виділило селянам окремий трактор для обробки присадибних ділянок, мікроавтобус для довезення працівників до місць роботи, надає послуги з будівництва, пилорами, виготовлення столярки тощо.

На запитання селян Юрій Володимирович відповідав чітко, зрозуміло і однозначно. А насамкінець сказав:

«Чоловіки! Подивіться в очі своїм жінкам! Адже ви самі породжуєте зло і біду, коли йдете до корчми, несете туди останню копійку. Давайте разом наводити лад у нашому житті!».

Оплески зали були відповіддю на ці мудрі слова.

Заслужив оплески й Віктор Тупик – директор школи, в якій 14 вчителів навчають 47 дітей. Цього навчального року у селі не буде випускного класу, натомість до першого прийде восени 10 дітей. Водночас відкривається дитячий садок, причому, цілком в сучасних європейських традиціях – саме при школі.

При школі, в якій мізерні зарплати вчителів не дають можливості закріпитися талановитим молодим педагогам.

Тим часом, не лише у вчителів, а й в сільській громаді, викликає серйозне занепокоєння погане виховання у деяких сім’ях, де виховувати треба передусім батьків. Присутні у залі дійшли одностайної думки, що за напоумлення таких горе-вихователів односельці мають взятися гуртом. Про це невдовзі піде розмова на вже запланованих загальних батьківських зборах села.

А поки що, на цих зборах, попросили виступити й мене.

Перебуваючи на цьому острівці стабільності й розвитку, я виклав їм свою точку зору на проблеми самоврядування дуже просто і зрозуміло: треба половину доходу залишати там, де він формується; там, де люди власною працею створюють продукцію для себе і всього суспільства.

Якщо нам всім, у добрій злагоді, вдасться встановити такий порядок використання грошей, тоді аграрний сектор економіки отримає широкі перспективи розвитку, місцеве самоврядування стане насправді продуктивним, а життя і робота в селі – престижними.

 

Віталій КОРЖ,

народний депутат України

 

(переглянути детальний фоторепортаж з місця події)