Неювілейні рефлексії з приводу поздоровлень...

Відгомін свята

 

Неювілейні рефлексії з приводу поздоровлень

 

Давно склалася бюрократична традиція реагувати у відповідних ситуаціях сухо і офіційно: «Дякую всім установам, організаціям і окремим громадянам, котрі поздоровили мене з…» і т. д..  Але в даному разі, з огляду на величезну кількість, оригінальність і щирість надісланих мені привітань, не можу обмежитись сухою стандартною відповіддю.

 

Так сталося, що мій день народження випадає однотижнево із Днем Незалежності України, якби формуючи мою особисту причетність до цього Особливого Свята. Тому ці два свята – особисте і національне – дивним чином об’єднуються в одне не лише календарно, а й змістом поздоровлень.

На свій день народження я не планував ніяких шоу і він пройшов у сімейному колі, в тихій радості й взаєморозумінні моїх рідних і близьких. У такому самому дусі родинної урочистості я відсвяткував наш Національний День разом із колегами по БЮТ і партії «Батьківщина».

Проте цього разу непересічною була кількість поздоровлень, що надійшли на мою адресу, а особливо їх сердечність та розмаїття тематичної спрямованості висловів моїх дописувачів, багато з яких до мене звернулися вперше.

Давно знайомі й зовсім незнайомі мені люди, можна сказати, «розширили» жанр поздоровних реляцій, вийшли за його межі, щоб принагідно висвітлити проблеми що їх гуртують, запропонувати конкретні рішення.

Дехто посилався на мої виступи, зокрема в пресі, подали свої зауваження, міркування, поради, пропозиції.

Вийшла цікава розмова, в якій зовсім різні за переконаннями громадяни об’єдналися у спільному інтересі й на одній темі напередодні Дня Незалежності. Принагідно я переконався, що наші люди не лише чекають, а й вимагають від моїх колег і від мене особисто рішучих кроків у напрямку відновлення справедливості.

Так, добре знайомий мені з попередніх листів Сергій Шестаченко з Луганська долучив до привітань цілу програму дій, спрямованих на виправлення нинішнього абсурдного становища, коли одна політична сила монополізує владу в країні й постійно порушує Конституцію.

Пані Єва Пономаренко з Криму, талановита творча особистість, поетеса, звертає увагу на зростання суспільної свідомості громадян, їх потяг до розвитку духовності.

Здавалося б проста справа – текст поздоровлення з приводу особистого чи всенародного свята. Але яке багате розмаїття високих слів, яке величезне і благодатне поле для шанобливої думки і шляхетної лексики!

Неможливо перелічити всіх, але з понад сотні поздоровлень западають в душу особливо сердечні слова Голови фракції БЮТ у Верховній Раді України Івана Кириленко, Голови Шевченківської райради в Києві Віктора Пилипишина, першого заступника голови Верховної Ради України Адама Мартинюка…

Вже не пам’ятаю слів, але запам’яталася тепла, щира душевність, яку випромінюють слова Тараса Чорновола, котрий закінчив такими словами: «Добра, світлих думок, нехай Вас і Ваших рідних не покидає ласка та заступництво Господнє!».

Також добрі почуття викликав нестандартний текст Урядової телеграми за підписом Голови державної адміністрації зв’язку С. Краснокутського.

Досить несподіваним, але приємним для мене було поздоровлення од Прокурора Чернігівської області, який серед іншого побажав мені «душевної рівноваги та впевненості у майбутньому».

Голова Львівської обласної держадміністрації Василь Горбаль побажав мені зокрема «нової життєвої сили, наснаги, невичерпної енергії, щедрих здобутків та творчих удач в ім’я процвітання України».

Ще радикальніше підійшли до справи Голова Сумської державної адміністрації Юрій Чмирь та голова Сумської облради Володимир Токар, котрі чітко і категорично сформулювали рішучу вимогу: «Нехай на Вашому життєвому шляху ніколи не постають перешкоди…».

А от київський міський Голова Леонід Чернівецький закінчив своє послання побажанням «непохитної віри у майбутнє нашої країни, наших дітей та внуків!».

Кожне поздоровлення мені цікаве тим, що відображає певний автопортрет особистості його автора, багато що відкриває мені про нього. Ці свідчення дуже важливі й цінні для мене, бо відтворені у слові, побудові тексту, його орфографічній конструкції, тональності й спрямованості являють собою певні моменти істини.

Серед текстів трапляються мало не поеми в прозі, є й віршовані тексти, а подекуди й шедеври лаконічності на зразок японських хоку, як от наприклад, такий: «Щиро вітаю з державним святом! Андрій Клюєв» і підпис…

Дякую, пане перший віце-прем’єре Українського Уряду, за це поздоровлення. Хоча як на мене, коли вже йдеться про Державне Свято, бажано його називати по Імені і з Великої Літери, особливо коли це Національне Свято з відомих причин вшановується лише 19-тий раз впродовж останніх 356 років. Навіть школярі початкових класів знають про це.

Із радістю відкрив картку з поздоровленням від мого однофамільника Віктора Коржа з Партії регіонів, але тут таки натикнувся на прикру несподіванку: звертаючись до мене, він вживає всі займенники (вашого, вас) з малої літери… Не знаю, як це сприймати… Будемо вважати, що це «технічна» помилка…

Мудрими і вдумливими були побажання від в. о. Голови КМДА О. Попова та Голови Служби зовнішньої розвідки України Г. Ілляшова, генерал-майора міліції А. Мельниченка, народного депутата України Олени Кондратюк, яка процитувала славнозвісні рядки В. Сосюри, від Віктора Яценка – священика Свято-Володимирського храму.

Добрим духом повіяло від вітальних слів моїх колег-однодумців по фракції БЮТ: Володимира Яворівського – «Хай не зраджує Вам лицарська честь, благородство та одвага в обороні України…», Миколи Томенка – «…щоб кожен Ваш день був наповнений натхненною працею, оптимізмом, невпинним рухом вперед…». Із радістю і вдячністю сприйняв музичне вітання від Всеукраїнської радіомережі «Мелодія», від моїх найближчих земляків з села Дроздівка та селища Куликівка, що на Чернігівщині, від Президента Міжнародного фонду національної пам’яті, академіка Ігоря Юхновського.

А виконавчий директор цього Фонду Б. Пономаренко долучив до поздоровлення два чудових вірша про спеку метеорологічну із підтекстом політичним, в одному з яких знаходимо добрий український гумор на вічну тему жіночої краси:

«…Лиш не бояться спеки українки –

Гарненькі, милі, свіжі, як з роси;

Тоненькі сарафани і кофтинки

Не можуть приховати їх краси.

 

Яка там спека?! Тільки б не наврочить.

Уява ж домалює все одно –

Несила нам на те ховати очі,

Чого не може втримать полотно….»

 

Я дякую всім, хто не з проформи, а за покликом серця поєднався зі мною у радості й наших спільних Серпневих Урочистостях; всім, в чиєму серці бринить відповідальність за збереження незалежності нашої Батьківщини, нашої Української Держави.  

Окреме слово вдячності хочу зазначити всім дописувачам з приводу унікального зібрання листівок, що по суті являють собою особливу виставку квітів у їх неповторності й різноманітності видів, кольорів, композицій, ракурсів.

І що цікаво: серед понад ста листівок – жодного «двійника»; кожна листівка сяє у своєму оригінальному вбранні й індивідуальності: квіти, символи, віньєтки, каліграфія, колажі… Хоч виставку роби.

Бажаю всім нам спокою в душі, порядку й добробуту в нашій рідній Україні та Божого благословення на всі добрі справи.

 

Віталій КОРЖ,

народний депутат України