Title

Право на правду

Кому довірити керувати Україною?
або Чи хочете жити у «двохВікторній» державі

       У моїй депутатській команді постійно народжуються цікаві думки та ідеї. Зокрема один із моїх помічників, досвідчений адвокат Олег Купрієнко цілком резонно поставив просте, але дуже слушне і актуальне запитання: 
       Чому згідно із Конституцією України президентом України може бути фактично будь-хто, незалежно від його придатності до цієї посади й особистої відповідальності?

       Щоб стати трактористом, необхідно закінчити хоча б відповідні курси. Для того, щоб потрапити на ці курси, необхідно закінчити школу, пройти медичний огляд, отримати довідку № 286-У, сплатити кошти. Навчання передбачає вивчення вузлів та механізмів трактора, правил дорожнього руху, практичні заняття з керування транспортним засобом у присутності інструктора. По закінченню навчання складається іспит і кандидат отримує право керувати трактором.
       Професійна підготовка вищого кваліфікаційного рівня вимагає тривалішого і складнішого навчання. Лікар, вчитель, юрист, банкір, менеджер, інженер, науковий співробітник – ці професії потребують вищої освіти, яка триває багато років.
       Керувати відділом, бригадою, підприємством, дослідницькою лабораторією,  виконувати хірургічні операції можуть лише професійно підготовлені й відповідальні люди, які мають відповідний фах, підтверджений здобуттям освіти,  значним досвідом роботи в даній галузі й визнанням колег-фахівців. 
       Чи можна впіймати дядька з вулиці та запросити його викладати математику в 10 класі або провести операцію з видалення апендиксу? – питання риторичне…
       Натомість Президентом України (ст. 103 Конституції України) може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні впродовж десяти останніх років перед днем виборів, та володіє державною мовою. Оце й ВСЕ !? 
       Щоправда, якщо претендент сподівається вийти у другий тур виборів, або хоче просто «засвітитися» перед виборцями на майбутнє, або має завдання відтягнути на себе голоси виборців з користю для іншого кандидата (який дає гроші на цю гру), тоді треба ще внести 2,5 млн. грн.  
       Отже, для того, щоб заявити про бажання «порулити» Україною, треба жити в Україні, мати український паспорт, вирости до 35 років (щоб встигнути заробити 2,5 млн. грн.) та володіти державною мовою (вільно чи зі словником не вказано). 
       При цьому кандидат може бути психічно хворим, якщо суд ще не визнав його недієздатним (має право голосу). Жодної перевірки кандидатів на рівень інтелекту, освіти чи медичних протипоказань законом не передбачено. 
       Тому нам, виборцям, щоб визначити свій вибір, залишається лише проаналізувати життевий та професійний досвід кандидатів, їх наміри, що викладені в передвиборчих програмах, а головне – чи можна цим програмам вірити!?
       Простіше за все проаналізувати передвиборчу програму діючого Президента. Перше враження – шедевр! Ох і заживемо! Але… стоп – я ж це вже чув від нього у 2004 році з трибуни Майдану!
       Нині він знову гладенько повіствує нам про те, як будемо орати землю нашим трактором. Хоча сівши за кермо на початку 2005 року, «забув» завести двигун і 5 років просидівши у кабіні, знову розповідає, як будемо сіяти, не зоравши… «А де ти був 5 років і що робив за кермом?» – питання риторичне.
       Наступний кандидат має підтримку тих специфічних громадян, для яких панування російської мови в Україні – це питання номер один. Хоча справа, звичайно, не в мові, а в тому, щоб зробити Україну російською.
       Тому й лідер у них відповідний. З багатим кримінальним досвілом активної діяльності, яка логічно продовжилась аж до часів його прем’єрства в 2007 році, коли відпанахав 16 тисяч квадратних кілометрів українського нафтогазоносного шельфа для чотирьох студенток і 140 гектарів заповідного урочища для себе. 
       Цей специфічний чоловік народився 1950 року у селищі Жуковци біля  Енакиева, 1965 року ледве закінчив вісім класів та вступив до гірничого технікуму по спеціальності «гірнича електромеханіка», де мав навчатися 4 роки. Але мав інші інтереси, бо вже у грудні 1967 року за грабіж, що супроводжувався насильством, отримав півтора роки увязнення. 
       Так що досі ніде немає інформації про те, чи Янукович все таки отримав середню освіту. Є припущення, що у зоні…
       Після звільнення пішов працювати у газовий цех на Енакиївському металургійному заводі. Через півтора року, у 1970-му, наш «герой» знову був засуджений за те, що завдав людині умисне тілесне ушкодження…   
       Після часткової відсидки, з серпня 1972 року почав працювати електриком на автотранспортному підприємстві. Як він там отримав спеціальність електрика, не зовсім ясно. Працюючи механіком АТП-04113 з 1974 по 1980 р., заочно закінчує Донецький політехнічний інститут по спеціальності «автомобілі та автомобільне господарство». 
       За підтримки «зацікавлених осіб» швидко піднімається від директора автобази на посаду голови Донецької обласної державної адміністрації та голови обласної Ради. Тоді ж заочно закінчує факультет міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі. 
       Кажуть захищав докторську дисертацію і навіть став проФФесором. Але до цього часу ніхто не читав його дисертації, а про його науково-дослідницьку діяльність можно з усією впевненістю сказати, що її просто ніколи не було.  
       У кожному разі, участь в телепередачі «Свобода слова» у Савіка Шустера в грудні 2009 року переконливо продемонструвала на всю Україну крайнє низький рівень його інтелекту.
       «Працюючи» народним депутатом України, прогуляв чи не найбільше парламентських засідань. При розгляді у Верховній Раді майже 10 000 проектів та постанов, не подав ЖОДНОГО зауваження чи поправки. Зарплату отримував вчасно, користувався всіма пільгами народного обранця.
       Нині він оголосив свою програму під красивою назвою «Україна для людей!» і обіцяє, що коли його оберуть на Президента, він зробить таке: збільшіть народжуваність вдвічі, для чого вдвічі збільшить виплати при народженні дитини порівняно із тими, які запровадила Ю. Тимошенко; запровадить щомісячну грошову допомогу дітям; виплатить компенсацію роботодавцям за працевлаштування молоді; всі працівники бюджетної сфери, які підпишуть контракт на 20 років отримають ключі від квартир; щорічно будуватиме в Україні не менше 500 футбольних полів, 50 льодових катків, 50 басейнів; безкоштовне медичне обслуговування з фінансуванням медицини – не менше 10 % від ВВП; для енергетичної незалежності побудувати гідроелектростанції;  щорічно вводити в експлуатацію не менше ніж 1000 км нових автошляхів… тощо.
       А тепер давайте переведемо ці обіцянки у цифри. 
       Перша мета кандидата – збільшити народжуваність.  В 2008 році в Україні народилось 185 тис. перших дітей в сім’ї, 235 тис. – других та 80 тис. третіх. Отже сума допомоги при звичайній народжуваності: (185 000 х 25 000) + (235 000 х 50 000) + (80 000 х 100 000) = 24, 4 млрд. грн. або 50 млрд. грн. при зростанні народжуваності (за Януковичем) до 1 млн. дітей на рік.
       Для щомісячної допомоги дітям від 3 до 13 років треба по 250 грн. та від 13 до 18 років – по 500 грн. необхідно мати в бюджеті додатково  (5 млн. дітей віком від 3 до 13 х 250 грн. х 12 міс.) + (3 млн. дітей від 13 до 18 років х 500 грн. х 12 міс.)  = 33 млрд. грн.  
       Для порівняння запам’ятаймо дві цифри: сума доходів державного бюджету України у 2010 році (проект закону) становить 285 млрд.грн; валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2010 році очікується  у розмірі  1200 млрд. грн.
       Отже для виконання лише двох «дитячих» обіцянок Януковича треба мати 83 млрд. грн., що становить 29 % річного бюджету.
       Обіцяє компенсацію роботодавцям, які працевлаштовують молодь. Компенсацію чого? Вартості робочого місця, заробітної плати молоді, сплачених податків? Про що йде мова? Роботодавці не знають про що йдеться, але для молодих виборців це звучить красиво.
       Для здійснення обіцянки надати ключі від квартир 1,5 млн. працівникам бюджетної сфери в Україні при середній вартості квартири 300 тис. грн. необхідно вже сьогодні вкласти у будівництво цих помешкань 450 млрд. грн. Якщо навіть розтягнути це задоволення аж на 20 років (для наступного покоління!?) то все одно це потребує 22,5 млрд. грн. щорічно або 8 % бюджету.  
       Стадіони, басейни, футбольні поля… Для виконання цієї обіцянки необхідно в кожній області побудувати по 20 футбольних полів (по одному на район) та по 2 катки і 2 басейни, що становить щорічно близько 12 млрд. грн. або 4 % бюджету.
Обіцянку фінансувати медицину на рівні 10 % від ВВП може дати людина, яка не знає арифметики.  Бо 10% від ВВП становить 120 млрд. грн. або 42 % бюджету. Обіцянку просто неможливо виконати, але хто там буде підраховувати. Головне красиво пообіцяти.
       Відповідно й щодо будівництва гідроелектростанцій.  Дуже цікаво почути від кандидата – де в Україні можна будувати гідроелектростанції, на яких річках? Виявляється у цього проФФесора не все в порядку не лише з математикою, а й з географією.
       Попри це він обіцяє щорічно вводити в експлуатацію не менше ніж 1000 км нових автошляхів. Відповідно це потребує до 20 млрд. грн.  або 7 % бюджету. 
       Таким чином, сума коштів, необхідна для виконання лише частини щойно розглянутих із великої кількості обіцянок, вже становить 255,5 млрд. грн., а отже потребує щорічно забирати на себе 90 % бюджету.  
       А ще додайте до цього його обіцянки мінімальних пенсій на 20 % вищі за прожитковий рівень, державну підтримку машинобудування, металургії, хімічної, вугільної промисловості, розвиток автомобілебудування, медичної галузі, авіабудування, будівництво аеропортів в обласних центрах, будівництво швидкісних залізниць, морських портів і т. д. 
       Де брати гроші на виконання такої з дозволу сказати «програми», кандидат на найвище крісло в державі не вказує. Натомість вказує, як зменшити надходження до бюджету. Наприклад, обіцяє так звані податкові канікули на 5 років для малого бізнесу, зниження ПДВ, зниження податку на прибуток, передачу 60% державного бюджету місцевим радам.
       На домір злого, цей грамотій обіцяє ліквідувати обовязкове зовнішнє тестування. Мабуть для того, щоб всі змогли стати проФФесорами й тоді запросто кандидувати на посаду Президента.
       Для кого написана така програма неважко здогадатись. Вочевидь вона розрахована на дурнів, котрі готові купитись на обіцянки, яких неможливо виконати. Якщо сусід каже, що вміє керувати трактором і пропонує зорати мій город, але при цьому не знає куди залити солярку та як налаштувати плуга, то я  його наймати не буду. А ви? 
       19 грудня 2009 року головний регіонал мав зустріч зі своїми прихильниками у м. Прилуки Чернігівської області. Як стверджують очевидці, по закінченні виступу мікрофон не вимкнули і тоді присутні почули: «Что этим козлам еще рассказать?» Це про людей, які прийшли підтримати свого лідера… 
       Ви хочете, щоб Президентом України міг стати не будь-хто, а людина дійсно придатна до цієї посади, яка може чесно й свідомо відповідати перед всім народом за свої слова і справи?
       Тоді треба нам всім (всім громадянам України!) взяти на себе відповідальність  за результати нашого голосування!!! 
       Це дуже важливо, бо два відомих кандидати хочуть створити для нас свою, «двохВікторну» державу за схемою: «Я – президент, ти – прем’єр».

       Віталій КОРЖ,
       народний депутат України
       (фракція БЮТ)