Ментальність і безвідповідальність

       Кому вигідна подвійність мислення

       Хочу ще раз підняти питання, яке нині набуває особливої актуальності, а саме: Навіщо жити за двома календарями? 
       А точніше: Кому вигідно, щоб Українці планували і організовували своє життя за двома календарями водночас?
Бо що відбудеться найближчим часом? 
       Відбудеться очевидна абсурдність в організації життя нашої держави: спочатку ми з 31 грудня на 1 січня офіційно відсвяткуємо Новий 2010 рік після Різдва Христового за світовим григоріанським календарем, а потім, через тиждень, так само офіційно, будемо святкувати Різдво Христове за стародавнім юліанським календарем.
Відповідно, ще через тиждень, за тим самим архаїчним юліанським календарем, неофіційно (але фактично майже офіційно) святкуватимемо так званий Старий Новий рік.
       Декому так подобається ця календарна розвага, що вже починають гратися не лише у двокалендарне, а й у трикалендарне  шоу, долучаючи ще й святкування нового року за так званим східним (китайським) календарем.
       Весь цивілізований світ підпорядковується однозначному й чіткому  розумінню часу та відповідно організує різдвяно-новорічні свята в межах одного-двох тижнів.
       Натомість в Україні ця святкувальна кампанія щороку розтягується мало не на місяць.
       Причому, найгіршим є те, що ця календарна подвійність підтримує подвійність мислення і подвійність суджень у свідомості людей. 
       Бо з одного боку, Україна – це світська країна, в якій Церква є відділеною від держави. 
       Але з другого, офіційно святкуючи релігійні свята за архаїчним юліанським календарем та ще й вписаним у календар григоріанський, Українська держава фактично підтримує тенденцію і звичку подвійного мислення; звичку невизначеності, призвичаює громадян до того, що ніколи не буде одного порядку і однієї правди в Україні.
У преамбулі до основного тексту Конституції України зазначено: «…усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, …нинішнім та прийдешніми поколіннями»…
       Проте фактично спостерігаємо повну безвідповідальність; безвідповідальність перед Богом і перед власною совістю, а також абсолютно наплювальне ставлення до нинішнього і прийдешніх поколінь.
       Складається навіть враження, що серед багатьох високопосадовців в Україні є ще менше бажаючих прислухатися до власної совісті й брати на себе відповідальність перед Богом, ніж серед так званих «маленьких українців». 
       Як відомо, це визначення – «маленький українець» – потрапило в сучасний політичний лексикон з уст одного відомого високопосадовця, коли він ще обіцяв зробити десять кроків назустріч оцим «маленьким українцям».
       Де ті «десять кроків»? Не зробив жодного. Бо подвійність мислення не зобов’язує виконувати обіцянки.
       Через оцю подвійність і сам В. Ющенко не зробив жодних кроків, і не дав БЮТ реалізувати програму «Український прорив», заблокував також урядовий пакет антикризових заходів.
       Бо подвійність сприяє звільненню од відповідальності.
       Саме через звичну подвійність він полюбляє хизуватися перед телекамерами серед свічок і священиків, граючи дві ролі водночас: сумирного християнина за юліанським календарем і главу держави за календарем григоріанським.
Саме через звичну подвійність, яка сприяє звільненню од відповідальності, В. Ющенко як глава держави, не маючи жодних підстав, офіційно оголошує керівника уряду, тобто Ю. Тимошенко державним зрадником, а потім навіть не намагається вибачитись за цей очевидний наклеп.
       Саме через звичну подвійність, яка сприяє звільненню од відповідальності, В. Ющенко клянеться у своїй вірності Україні, а водночас робить все можливе, щоб їй нашкодити.
       Тому хочу наголосити, що календарно-ментальна подвійність не робить нам честі в очах світового співтовариства, яке від подвійної України може чекати різних прикрих несподіванок.
       Бо ніхто не буде шанувати того, хто має свідомість із подвійним дном.

Віталій КОРЖ,
народний депутат України
(фракція БЮТ)