Національна свідомість

Національна свідомість

 

Навіщо нам вісімнадцять кандидатів?

 

І знову вибори. Знову ажіотаж навколо групи осіб, котрі як піна давно плавають на поверхні політичного пива, яке самі його й варять. Відповідно й ажіотаж вони самі «розкручують» навколо своїх власних персон, щоб і ми їх полюбили саме так, як вони вже давно люблять себе.

При цьому вони намагаються й нас «пересічних» втягнути у вир їхньої ажіотажної  «розкрутки».

А щоб втягнути нас у їхній вир міцніше і впевненіше, їм допомагають різні фахівці від втягування: політологи, політтехнологи, кадрові й кризові менеджери, політфранчайзери та політмаркетологи, речники і прес-службісти, дизайнери, фахівці з реклами, спічрайтери, іміджмейкери, агенти впливу та інші «фахівці» з питань задурювання і оболванювання.

Всі вони діють динамічно й наступально, швидко змінюючи гасла і вирази облич на своїх бігбордах. «Зателефонуй, тебе буде почуто!», «Твій голос почуто. Проблему буде вирішено!», «Україна для людей»…

Для яких людей? Тих, що в мерседесах? Чи тих кому «мерседесівці» затримують виплату зарплатні на своїх приватних підприємствах і при цьому виганяють їх галасувати під Кабмін із абсурдними вимогами до Уряду?

«Голосую за Ющенка, бо він підтримує розвиток культури!»…

Ага, аякже, «підтримує»… Не треба нам отак «підтримувати», щоб вона й надалі «розвивалася», як мокре горить. Якби не створена Ющенком чиновницька «навколокультурна» братія, яка забезпечує режим сприяння російським гастролерам, українська культура розвивалася б насправді, а не ідіотичними шоу поплавських та сердючок…

Станом на 15 листопада 2009 року ЦВК остаточно зареєструвала 18 кандидатів на одне президентське крісло. Причому, всім відомо (а цим кандидатам – передусім!), що лише дві кандидатури можуть реально претендувати на цю найвищу посаду в Україні.

Тоді як всілякі інші, так звані технічні кандидати, лише пнуться в ефір і на телеекрани, щоб засвідчити своє перебування у верхніх прошарках піни.

Чому ж тоді стільки відомих в Україні осіб, здавалося б, ризикуючи 2,5 мільйонами гривень, своїм авторитетом і достеменно знаючи, що їм не світить бути обраними, так гаряче хочуть переконати нас у своїй перемозі й кожен з них закликає голосувати за його одного?

А тому, що вони поєдналися в одному спільному й гарячому прагненні – за будь-яку ціну не допустити Юлію Тимошенко до посади президента!!!

Бо знають, якщо Президентом стане Юлія Тимошенко, тоді мафіозно-корумповане життя закінчиться. Тому й сценарій президентських виборів побудовано цього разу, передусім, на методах розтягування голосів.

Основою сценарію є відомий факт зазомбованості мешканців південно-східних областей України на брехливих міфах, що наразі забезпечує лідерові регіоналів лояльність донецько-кримського електорату. Отже автори сценарію сподіваються, що проросійськи налаштовані громадяни знову забезпечать В. Януковичу в першому турі ту саму третину голосів.

Натомість, українські громадяни демократичного, національно-патріотичного спрямування повинні перегризтися між собою у традиційних суперечках про те, хто має більше прав бути гетьманом.

Саме для цього їм запропонували півтора десятка технічних кандидатів, щоб кожен виборець на власний смак підтримав «свого» кандидата і, таким чином, по суті відокремився від обрання президента.

Таким чином, за задумом авторів цього антиукраїнського сценарію, розділившись на групки прибічників інших кандидатів, національно-патріотичні, але не дуже освідомлені та проінформовані, а тому, не дуже сумлінні в своїх намірах і вчинках й несолідарні між собою громадяни мають залишити для Юлії Тимошенко якнайменше голосів у першому турі.

А це дасть змогу регіоналам підняти відповідний пропагандистський галас:  «Вона набрала набагато менше ніж ми!» Тоді регіонали сподіваються прихилити на свій бік оту непевну-драглисту масу виборців (яка поки що коливається у різні боки), з яких дехто погоджується продати свій голос за якісь гривні, або зовсім не ходити на вибори, або підтримувати відверто антиукраїнське гасло «Проти всіх!», або питати у сусіда в день виборів: «За кого ж голосувати?».

Бо «Проти всіх!» – це знову-таки заклик до розтягування голосів. Це гасло екстремістів, яким «по барабану» майбутнє України…

Всі хочуть жити у злагоді, добре, щасливо і довго.

Здавалося б, якщо цього хочуть всі, тоді це легко зробити. Проте, як бачимо, скільки існує людство, стільки воно воює між собою за право жити добре, щасливо і довго.

Ця вічна тема може видаватися навіть банальною і не вартою обговорення. Але для нас треба хоча б у цьому ХХІ столітті зрозуміти, чому ми – громадяни незалежної, багатої на природні умови України – ніяк не можемо дати собі ради і ось вже скоро два десятки літ товчемося на місці?!

Існує так званий ефект юрби, ефект натовпу. Декому навіть це слово – натовп – може видатися образливим. Але Великий тлумачний словник сучасної української мови на стор. 740 пояснює зміст цього слова як Велике неорганізоване скупчення людей. Зверніть увагу: Неорганізоване скупчення!

У розвинутих країнах –скандинавських, прибалтійських, зокрема у Польщі, Німеччині – на першому місці стоїть патріотична організованість суспільства.

Основу організованості суспільства там становлять три постулати:

1. Індивідуальна внутрішня самоорганізованість кожного громадянина на основі усвідомлення власного патріотичного обов’язку перед Батьківщиною. Тобто кожен мешканець країни усвідомлює власну відповідальність за Вітчизну, особливо в екстремальних ситуаціях, коли виникає загроза національній безпеці, а отже й загроза безпеки й добробуту кожного громадянина.

2. Організованість місцевої громади, її готовність адекватно відреагувати на виклики часу і прийти з допомогою кожному члену громади (сусідові, мешканцям містечка, міста чи мікрорайону).

3. Організованість Нації, як готовність всіх громадян держави у кожний момент стати на захист своєї країни, її культури, мови, території, всіх національних надбань і символів, її економіки, релігії і традицій.

От коли і ми усвідомимо ці європейські постулати та впровадимо їх в Україні, тоді й ми будемо жити у злагоді, добре, щасливо і довго.

Але спочатку треба вибрати ту людину, котра є вартою нашої довіри. Бо потім саме ця людина буде керувати нашою спільною роботою, спрямованою на відновлення справедливості у нашій багатій Україні, яка досі була лише годівничкою для тих, хто вміє обіцяти «рєшать вопроси» і на словах «підтримувати»

 

Віталій КОРЖ,

народний депутат України

(фракція БЮТ)