До і від депутата

Народному депутату Украины

Обращаемся лично к Вам от имени более 40 (сорока) тысяч граждан Николаевской области, подписавших «Открытое письмо» (прилагается) на имя Президента, Спикера, Прем’ера, с требованием принять неотложные меры по коренному улучшению здравоохранения и снижению грабительских цен на лекарства.

…Ющенко, Литвин, Тимошенко не хотят слышать стенания народа, проклятия в их адрес.

…Мы верим, что вы сохранили гражданскую ответственность перед избравшим вас в парламент народом и чувство сострадания к больным детям, ветеранам войны и труда…

Руководитель объединения «Правозахыст»

плюс 40 тысяч подписей граждан С. А. Воробьев.

Керівнику об’єднання «Правозахыст»

громадянину Воробйову С. А.

плюс 40 тисяч підписів.

вул. Фалеївська, 12

54001, Миколаїв

Шановний пане Воробйов С. А.!

Дякую Вам за звернення до мене, яке я сприймаю як знак високої довіри з Вашого боку до Верховної Ради України, до нашої фракції БЮТ і до моєї скромної особи.

Цікаво було дізнатися з Вашого листа про існування в Україні ще одного об’єднання, яке обрало своєю назвою гарне українське слово, сплюндроване російським перекрученням. Цікаво...

Мабуть, під такою «русско-украёнскою» назвою, організатори і члени цієї організації почуваються в Україні комфортніше, але вона (і то є очевидним кожній грамотній людині) не додає ані поваги, ані авторитету до таких, з дозволу сказати, «правозахисників».

Навряд чи можна серйозно сприймати звернення від імені «правозахисників», а ще й до того «плюс 40 тысяч подписей граждан», які за одним-єдиним підписом керівника «Правозахыст’а» відверто маніфестують не лише свою зневагу до державної (тобто зобов’язуючої всіх громадян держави) української мови, а й вимагають «принять неотложные меры по коренному улучшению здравоохранения и снижению грабительских цен на лекарства».

Також цікаво було дізнатися, що Ваш лист, як про це свідчить ксерокопійована рукописна ремарка внизу, – «Отпечатано на оборудовании НОК КПУ, тираж 500 экз.». Завжди з великою зацікавленістю відношуся до акцій організованих КПУ, – цим бойовим загоном захисту Росії та російських інтересів в Україні.

Але, на жаль, не довелося бачити жодної реакції депутатів-комуністів у Верховній Раді, коли реальні (а не паперові) тисячі протестувальників, вимахуючи (в тому числі червоними) прапорами перед будинком Кабінету Міністрів на початку лютого 2009 року, вимагали скасувати рішення Уряду Юлії Тимошенко, спрямоване на зниження цін на імпортні ліки.

Бо протестувальники якраз вимагали, щоб Уряд не знижував ціни. Бо зниження цін, мовляв, зробить аптеки нерентабельними, призведе до їх закриття, ліквідації десятків тисяч робочих місць, а головне – призведе до зменшення обсягів реалізації й надходження імпортних ліків в Україну.

І ці протестувальники, також, як і Ви, пане Воробйов С. А., вигукували гасла, що можновладці «не хотят слышать стенания народа, проклятия в их адрес».

У моїй депутатській роботі я постійно спираюся на співпрацю не лише з моїми помічниками-консультантами, а й з сотнями дописувачів із різних куточків України. Хотів би й Ваш допис використати із конструктивною метою.

Зокрема наша фракція БЮТ ініціюватиме розгляд стану і шляхів розвитку системи охорони здоров’я на спеціальних парламентських слуханнях. Шкода, що Ваші колеги-комуністи на чолі з їх депутатом-лідером досі цього не зробили.

Мені приємно, що серед інших адресатів, для яких «Отпечатано на оборудовании НОК КПУ, тираж 500 экз.», Ви й мені «отпечатано» вірите, що я зберіг «гражданскую ответственность перед избравшим вас в парламент народом и чувство сострадания к больным детям, ветеранам войны и труда».

Демократія – чудова річ. Ще якихось двадцять п’ять років тому Ваш лист був би предметом серйозного розгляду не лише на бюро обкому єдино правлячої і єдино вірної КПСС, а й у відповідному відділі КГБ.

І розглядали б не лише лист, а й відповідних осіб до нього причетних. Були б і відомі наслідки, про які нині дехто воліє не пам’ятати…

А нині – демократія. Комуністи з олігархами демонструють повний альянс «опозиційності» в парламенті, водночас сумуючи за 2007 роком, коли їх родинна злагода дозволяла дерибанити Україну, в тому числі накручуючи мільярди доларів не лише на продажу українського нафтогазоносного шельфу, а й на перепродажу імпортованих фармацевтичних препаратів.

На прикладі фармацевтичної афери, де з одного боку – громадяни-хворі, а з другого – інтереси власників великих компаній і громадян-аптекарів, легко зрозуміти, що в умовах демократії на будь-яку проблему можуть існувати тисячі точок зору, тоді як справедливе розв’язання цієї проблеми може бути лише одне.

І це одне-єдине справедливе розв’язання можливе лише тоді, коли хоча б абсолютна більшість представників нації (якщо не всі) – тобто народні депутати України, члени Уряду, Президент, численні працівники апаратів, секретаріатів тощо – дійдуть злагоди, передусім, на основі правди.

На основі правди і виходячи з національних інтересів держави.

В умовах демократії (а такі умови давно є обов’язковими для всіх громадян у тих країнах, де люди освоїли правила демократії так само, як правила дорожнього руху і на зустрічну смугу вже давно ніхто не виїжджає) немає іншого шляху, як тільки домовлятися всім суперникам політичного діалогу на основі головного і найважливішого для всіх критерію – національних інтересів.

А щоб їм – нашим представникам – було легшее домовлятися між собою від нашого імені, щоб створити баланс а не дебаланс влади, треба нам всім, громадянам, відповідальніше відноситися до процесу виборів, до процесу обрання наших представників.

Пора вже зрозуміти всім громадянам-виборцям, а особливо тим, хто створює громадські організації (а поготів – їх об’єднання), що оцей нинішній дебаланс влади з’явився не сам по собі. Він утворився цілком послідовно і логічно внаслідок результатів вільного вибору цих самих громадян.

Подобається це комусь чи ні, але нині в усіх структурах влади знаходяться представники саме тих суспільно-політичних сил, яким громадяни у цілком демократичний спосіб надали перевагу на виборах. І ці представники всією своєю діяльністю і поведінкою абсолютно адекватно відображають інтереси своїх виборців. Бо обранці – це ті, кого обрали.

Тому структура парламенту – це відображення структури суспільства і його свідомості на момент виборів. У парламенті немає жодного депутата, який би потрапив сюди всупереч волі виборців; виборців, які відповідно проголосували.

Проголосували і дали своїм обранцям конституційне право працювати у Верховній Раді, місцевих Радах та на посаді Президента впродовж всього терміну їх каденції, визначеного Конституцією.

У вищому законодавчому органі держави (як і в інших державних органах), серед інших, знаходяться в тому числі представники тих областей України, на підтримку мешканців яких спирається ваше об’єднання. Отож і запропонуйте їм – вашим конкретним обранцям, що працюють в різних інституціях влади – конкретні формулювання того, що ви хочете. Бо лукавий, як відомо, ховається у дрібницях…

Істина – вона конкретна, мудра і дуже делікатна річ. Вона потребує розуміння. А тому вона не сприймає визначень на рівні дитячого максималізму.

В нашій державі вже вистачає голосних вигуків і категоричних вимог, як і тих, хто звик вимагати від когось, а не від себе.

Розрубувати вузли можна лише в умовах жорсткої диктатури (навіть якщо її називають диктатурою пролетаріату). Натомість в умовах демократії вузли можна лише розв’язувати. Але для цього потрібні злагода, терпіння і розум.

Чого нам насправді не вистачає, так це любові до своєї Вітчизни – України.

З побажаннями здоров’я і успіхів на благо України

Корж В. Т.
народний депутат України
(фракція БЮТ)

Повернення до списку...