ПРО ПРАВО, СТАТУТ І ЧЕСТЬ
Пристрасті довкола відставки Анатолія Матвієнка тривають.
Щоб там не казали люблячі Анатолія Сергійовича партійці, а повернення його на посаду лідера таки не є законним, грубим порушенням вимог Статуту нашої партії.
Якщо не торкатися питань суто політичних, що для партії є першочерговим, спробуємо з’ясувати, як і що ж насправді відбулося в партії, у народного депутата України, заступника голови УРП „Собор”, кандидата юридичних наук Григорія Омельченка.
„Почнемо з того, що я один із тих, хто створював УНП „Собор” разом із Матвієнком, Ситником, покійним Єрмаком та іншими колегами та іншими парламентарями Верховної Ради минулого скликання. Зараз я говорю лише устами юриста, кандидата юридичних наук для якого принцип верховенства права і законності – понад усе. Залишимо усі симпатії і антипатії. Я ще досі вважаю Анатолія Матвієнка своїм другом і, якщо виникне ситуація життя чи смерті, то я закрию його собою або ляжу на пряме переливання крові, якщо в цьому буде потреба. Я бойовий офіцер знаю, що таке втрата друзів, що таке ховати своїх бойових побратимів.
З юридичної точки зору, з точки зору Статуту, на сьогоднішній день Анатолій Матвієнко не є членом партії, а тому - не може бути Головою партії і повернення його на посаду Голови партії Центральною Радою є рішенням, яке суперечить вимогам Статуту, чинному законодавству України. Матвієнко є нелегітимним головою партії. Гіркий гумор пригадується із фільму „Іван Васильович міняє професію” – „А царь, то не настоящий!”
Розповідаю: згідно нашого Статуту п.4.5, членство в партії припиняється з моменту подачі письмової заяви члена партії і її оголошення. Голова КРК Віктор Шишкін грунтовно розписав порушення, які мали місце на засіданні Центральної Ради 1-го жовтня цього року.
Навіть рішення Проводу від 20 вересня 2005 року (на якому була оголошена заява Матвієнка про вихід із партії і складання з себе повноважень її голови), яким була дана оцінка дій голови партії, а також те, що члени Проводу вважають його головою, є нестатутним рішенням. Воно не має ніякого юридичного значення. Члени Проводу, порушуючи Статут, давали нестатутний шанс Анатолію відкликати свою заяву. Він не просто не скористався ним. На засіданні активу партії у Верховній Раді 26 вересня 2005 року, де було більшість членів Проводу (кворум, де ще раз була зачитана заява Матвієнка у його присутності), він не те, що не спростував свої звинувачення у зраді партією та її депутатським корпусом національних інтересів, а підтвердив свої оцінки та обґрунтував свій вихід із партії. Навіть на запитання Голови Ради Старійшин партії Левка Лук’яненка, чи вважає він себе членом партії, Матвієнко відповів: “Ні!”.
30 вересня, за доручення в.о. голови партії Сергія Шевчука та членів Проводу, я зібрав Провід УРП „Собор”, на якому ще раз були обговорені заяви А.Матвієнка та А.Ткачука про вихід їх із партії. Провід взяв до відома їх заяви і констатував, що А.Матвієнко і А.Ткачук, згідно вимог Статуту нашої партії є такими, що припинили членство в УРП “Собор”. Хоч і ця констатація вже була не обов’язковою. Наголошую, що згідно вищезазначених вимог Статуту, Анатолій Матвієнко перестав бути членом партії і її головою з 20 вересня цього року.
Щоб А. Матвієнку знову стати членом партії, треба написати письмову заяву про вступ у партію, отримати дві рекомендації і тільки тоді партійна організація, а в виключних випадках Провід або Центральна Рада можуть розглянути його заяву про вступ у партію.
Зауважте, Матвієнко не згоден із думками п’яти депутатів-партійців (які не голосували за кандидатуру Ю.Єханурова), п’яти заступників голови партії, інших керівників партії.
З огляду на таку його непоступливість у багатьох особливо важливих політичних питаннях, його категорична незгода із іншими керівниками партії, його абсолютно незрозуміла поведінка із своїми ж заявами і ще багато іншого, свідчить про те, що він свідомо задіяний у розколі фракції БЮТ та , недопущенню УРП “Собор” у майбутніх парламентських виборах у Блоці Юлії Тимошенко. Його розмови про створення якогось нового об’єднання, яке за місяць до старту виборчої кампанії немає жодних перспектив, є небезпечними для подальшої політичної долі партії.
Сьогодні Анатолій Матвієнко організовує зустрічі із партійцями і переконує їх у своїй правоті. Це його право, як громадянина України і не більше. Він не є членом і головою партії і проводить ці зустрічі виключно як приватна особа, популяризуючи свою правоту.
З огляду на зібрання та той спосіб, у який він його проводив напередодні Центральної Ради, – до правди і правоти Матвієнку ще дуже далеко.
5.10.2005р.
Прес-служба УРП “Собор”
