Політична філологія для «чайників»

 

Так, Конституція України потребує серйозного вдосконалення. Ось вже й відповідні консультативно–дорадчі органи для створення нової редакції Основного Закону організовано. Але це зовсім не означає, що треба махнути рукою на діючу Конституцію і припинити її виконувати.

 

Над чим увесь історичний час клопочеться людство?  Воно намагається раціонально організувати життя людської спільноти на основі досконалої законодавчої бази, постійно цю базу удосконалюючи.

У підсумку маємо сотні тисяч юридичних норм, яких все одно не вистачає на всі випадки життя.

Більше того, величезний масив цих норм давно вийшов за межі можливостей їх однозначного трактування. А якщо до цього додати факт корупції в судових органах і прокуратурі, то можна зрозуміти, якого високого рівня досягло нині мистецтво юридичної брехні.

Воно й зрозуміло: якщо не виконуються десять простих вимог Божого Закону, що його Він дав людству через Мойсея для раціональної й моральної організації життя кожної людини і суспільства, то не вистачить паперу для написання законів людських.

Бо марна то справа – вигадувати щоразу кращі й кращі редакції законів, які не виконуються, намагаючись за допомогою нових законів удосконалити попередні юридичні норми. Бо нові так само не будуть виконуватися, як не виконувалися попередні. Особливо, коли в політику приходять злодії.

Отже проблема полягає не в ступені досконалості законів, а у відсутності добросовісних і патріотичних виконавців цих державних документів.

На разі, нинішні реалії суспільного життя в Україні демонструють не лише відсутність необхідної маси добросовісності й патріотизму у деяких провідних фігур вітчизняного політикуму в напрямку перспективному, а й брак прагнення дотримуватися законів існуючих.

Я вже не кажу про часом повне ігнорування ними службової дисципліни і елементарної порядності.

На тлі цього організованого законодавчо–виконавчого хаосу вже не викликає великого здивування існування так званого опозиційного уряду – дивного утворення, яке не передбачене діючою Конституцією України, а проте діяльність цього антиконституційного утворення явочним порядком знаходить підтримку з боку офіційних осіб держави.

А тому із настирливістю вартою кращого застосування, В. Янукович, який себе на офіційному бланку Верховної Ради України зазначає як «Голова Опозиційного уряду України», знову розсилає всім народним депутатам України чергове «Рішення № 3 засідання Опозиційного уряду України…»

От уже дійсно, – «якби ви вчились, так як треба…»

Вочевидь, не вчились. Бо якби замість купувати собі дипломи докторів наук і проФФесорів насправді вчились (чи хоча б дали собі труд зазирнути до словників), то дізналися б, що словосполучення (і поняття!) «опозиційний уряд» – це нонсенс за формою і зразок невігластва за змістом.

Великий тлумачний словник сучасної української мови (Вид–во «Перун», 2007) на стор. 1514–1515 подає такі визначення: «уряд – це державна установа; урядуватиправити, керувати, розпоряджатися». А як може правити і чим може розпоряджатися так званий опозиційний?!

А на стор. 848 відповідно: «опозиціяназва партій, груп, які виступають проти правлячої партії, групи або проти політики уряду». І тут таки на стор. 848 знаходимо відповідні предметні означення, що мають лексично пасувати до прикметника опозиційний: «1. Опозиційний рух. 2. Опозиційне угруповання».

Пані й панове опозиціонери! Зрозумійте нарешті, що будь–який уряд (державна установа) не може бути опозиційним до Уряду!

Сполучення слів опозиційний уряд, за аналогією – те саме, що смажена вода або рух по колу без повороту. Уряд не може бути опозиційним за визначенням!

Якесь там угруповання може бути в опозиції до Уряду, але… Зрештою, подивіться краще у словник, що воно таке – угруповання.

І ось це угруповання, що називає себе урядом, із претензіями на ніби щось серйозне, розсилає 18 березня 2008 року за № 04–01/4–20–17 отаке собі політичне шоу–менство на десяти сторінках, де кожен з п’яти розділів наповнений загрозливо–командних лексичних зворотів: «…вимагаємо від Кабінету Міністрів…» (і далі наводяться десятки вимог), «Опозиційний уряд заявляє…», «Опозиційний уряд відзначає…», «…вимагаємо встановити…», «…жорсткий парламентський контроль за діями Уряду», «…першочерговим завданням Уряду має стати…»

Відповідно, головний підписант цього унікального «документа» скрізь називає цей «уряд» лише з великої літери – Опозиційний. Мабуть вважає, що так буде солідніше.

А як вам подобається такий лексичний «перл», яким головний опозиціонер характеризує діяльність нинішнього Уряду: «…падіння вдвічі темпів зростання економіки»(?!)

Ну, та Бог їм суддя. Нехай вже ці специфічні пані й панове «опозиційники» вправляються у дитячих лексичних експериментах.

Цікавіше інше. Багато експертів і політологів уже давно звернули увагу на дивовижне співпадіння та на досить підозрілу синхронність вимог цього неконституційного утворення під неграмотною назвою Опозиційний і вимогами секретаріату президента України.

Віталій КОРЖ,

народний депутат України

 (фракція БЮТ)