По народному, цілком ввічливо кажучи…

Із надзвичайним інтересом прочитав надісланий мені на бланку депутатської фракції Партії регіонів лист від 23 січня 2008 року № 04–01/4–51 (10532) за підписом лідера фракції В. Януковича. До листа додано виконаний регіоналами Аналіз урядового проекту Програми «Український прорив: для людей, а не політиків».

Позаяк цей лист і Аналіз у виконанні Партії регіонів має суспільно важливе значення ще й тим, що створює досить оригінальний прецедент позапленарної і навіть позакулуарної превентивної пропаганди і агітації, вирішив відповісти на отриманий текст публічно.

 

Можливо, я й промовчав би на це звернення, але, як виявилося, у цьому надісланому мені тексті, не лише піддано нищівній критиці вказаний урядовий проект, а й вміщено конкретні рекомендації мені особисто: «…рекомендуємо народним депутатам усіх фракцій Верховної Ради України, які усвідомлюють небезпеку для країни від прийняття такого документу, відмовити Кабінету Міністрів у розгляді проекту Програми (…), а в разі винесення на голосування у Верховній Раді – не підтримувати проект програми» (тут і далі: підкреслення і виділення моє – В. К.).

Отака «рекомендація».

У згаданому Аналізі від Партії регіонів на шести сторінках викладено не лише перелік зауважень, що переважно є цитатами вирваними з тексту і контексту урядової Програми. Є в ньому й пропозиції, серед яких я хочу звернути увагу читачів на такі, що фактично нав’язують Українському Народові чужу точку зору, яка дивним чином збігається з точкою зору сусідньої держави. Перед усім, це стосується зовнішньої політики України та її членства в міжнародних організаціях.

Мені зрозуміло, чому Партія регіонів та її фракція у Верховній Раді України на чолі з її лідером присвятила цілу сторінку вказаного Аналізу штучно створеним ними ж самими проблемам. Адже тут таке величезне поле можливостей для провокацій, інсинуацій і спекуляцій!

Тут тобі й «питання» Європейської хартії регіональних мов (читай: впровадження в Україні російської, як другої державної, яка фактично має бути інструментом витіснення української), поряд – не менш розскандалене «питання» вступу до НАТО, далі – розкрутка нового «питання» співробітництва в рамках міждержавного об’єднання Спільнота демократичного вибору (це співробітництво названо в Аналізі «свідомим обманом населення»), «питання» конфлікту в Придністров’ї (де на території суверенної держави Республіка Молдова штучно створено так звану ПМР…

І тут таки двічі повторюється типовий слоган із сучасного лексикону кремлівських «політологів», що вперше з’явився у російській Держдумі під час чергового обговорення подій в Україні: «експорт демократії». Дослівно читаємо в цьому Аналізі такий перл: «Крім того, жодна верства населення, жодна група виборців не уповноважувала БЮТ та НУНС на здійснення сумнівної практики «експорту демократії» на пострадянському просторі.»

Ну, тут панове регіонали, запобігливо озираючись на схід, на тих, хто звик монопольно панувати на пострадянському просторі, явно передали куті меду зі своїм прагненням превентивності.

Бо по–перше, Україна та її Уряд не збираються займатися «експортом» демократії й такого визначення взагалі немає у згаданій  урядовій Програмі; по–друге, давно існує схвалений і закріплений міжнародними угодами український план мирного врегулювання придністровської проблеми за участю США і ЄС під міжнародним контролем. Чи це є погано?!

 А от спробу створення подібного сепаратистського утворення (сумнозвісної ПІСУАР) на території України під керівництвом В. Януковича в Сєвєродонецьку, за активної підтримки мера Москви Лужкова, ми всі добре пам’ятаємо. А водночас добре знаємо, що цей варіант антиукраїнського розвитку подій досі не знятий з «програми дій» регіоналів, їх варіанту «експорту демократії». І от якраз це є дуже поганим!

І коли тепер пан В. Янукович особисто звертається до мене з листом, в якому мені й іншим народним депутатам України, «які усвідомлюють небезпеку для країни від прийняття такого документу» (тобто урядової Програми), рекомендує не голосувати за цю Програму, то я дуже чітко усвідомлюю собі небезпеку для України в разі, якщо цю Програму не буде підтримано.

Але «аналітики» з Партії регіонів роблять свої висновки із власної вигадки про «експорт демократії», якого немає ані в Програмі, ані в жодному урядовому документі: «Зазначений пункт Програми кардинально суперечить задекларованій цілі щодо розвитку відносин стратегічного партнерства з РФ та іншими сусідніми країнами.»

Повторюю: ніякого такого «зазначеного пункту» в урядовій Програмі просто не існує! Але для регіоналів зараз важливо викинути на публіку оце «кардинально суперечить» із прив’язкою до відносин з РФ. Але, скажіть, до чого тут Польща!? – («та іншими сусідніми країнами»)…

Так можливо оце воно і є головним у пріоритетах Партії регіонів, а саме: ускладнити шлях до партнерських, рівноправних відносин між РФ і Україною, створити перешкоди для нормалізації ситуації «на пострадянському просторі» та у сфері співробітництва України з міжнародними організаціями загалом?

І тому зрозумілі їхні гасла і прагнення: Дайош російську мову! НАТО – Ні! Жодних проривів України в міжнародному співробітництві! Жодного виходу з нинішньої всуціль корумпованої руїни!

Тому й автори Аналізу  щедро наповнили його негативними лексичними зворотами: «викликає подив…», «не можна погодитись…», «не зовсім зрозуміло…», «навряд чи можна…», «це обов’язково призведе до…» (ну аякже! – тільки до погіршення), «не відповідає загальновизнаним принципам…», «не узгоджується з діючою Конституцією» і т. д. і т. п. 

Показово, що в Аналізі немає жодного слова підтримки хоча б одного пункту урядової Програми. Висновок простий – все погано і буде ще гірше. Бо бачте, вони вже «усвідомлюють небезпеку для країни» у перших кроках Уряду: підвищенні пенсій та виплаті вкрадених заощаджень.

А що буде, як затвердять Програму?! Катастрофа! І вже відомо для кого.

І мабуть тому навіть суто регіональний підрозділ урядової Програми під заголовком «3.7. Розвиток регіонів» не викликав у регіоналів жодних емоцій. Бо ані критики, ані схвалення в їхньому Аналізі не породив.

Здавалося б, радіти треба, що Уряд у цій частині Програми планує здійснити «подолання депресивності окремих територій шляхом підготовки та виконання відповідних державних програм». Радій, регіонале, та пропонуй свої програми розвитку Алчевська, Дебальцевого, Стаханова та інших донецьких амвросієвок!

Але ж ні, не можна радіти тим заходам, що їх пропонує хтось інший, а не синьо–біло–червона команда. Команда, яка на чолі з паном проФФесором Януковичем впродовж попередніх півтора року займалася невідомо чим, всупереч законодавству не представила жодної(!) програми, пообіцяла «покращання життя вже сьогодні», а у підсумку своєї «проффесійної» діяльності під кінець 2007 року вивела Україну на 22%  фактичної інфляції і залишила по собі величезні борги в енергетичній сфері, що ними так яскраво і артистично здивувався дуже економічно професійний віце–прем’єр уряду В. Януковича пан Азаров після півтора року роботи на посаді міністра фінансів(!).

Ви, панове, злобствуєте цілком зрозуміло чому. Адже згідно із ст. 87 Конституції України, в разі схвалення запропонованої Програми діяльності Кабінету Міністрів, цей Уряд спокійно працюватиме впродовж року, дійсно виконає обіцяне й тим розвіє нав’язаний суспільству міф про високий «проффесіоналізм» попередників, лідер яких поспішив назвати перші реальні кроки нинішнього уряду «черговим прикладом популізму та передвиборчої брехні».

Обережно з такими виразами, панове колеги! Адже просте порівняння ваших попередніх обіцянок і подібних слів із реальними справами і фактами цілком прозорої діяльності нового Уряду вже зараз зовсім не сприяє збільшенню ваших прихильників, а зовсім навпаки.

Тобто, по народному (і цілком ввічливо) кажучи, не треба, панове, плювати в кашу, яку ще прийдеться вам їсти.

 

Віталій КОРЖ,

народний депутат України

(Фракція БЮТ)