|
Під час моїх численних поїздок по закутках Чернігівщини, здається, вже було всякого. Але такого ще не було, щоб заздалегідь заплановану і узгоджену зустріч із мешканцями села було зірвано саме головою сільради.
Коли я з моєю командою, як попередньо домовлялися, вчасно прибули до центру села Бирине, бачу: біля будинку культури чекають виборці. Дивно, чому не заходять, адже вони тут господарі?
Як виявилося, голова сільради пані Надія Гіца, розпорядившись не відкривати двері будинку культури, відбула з села у невідомому напрямку. Чи соромно, чи боїться? Але ж хіба не ці люди її обирали, перед якими вона сьогодні замкнула двері? І хіба не ці самі люди скоро знову вирішуватимуть, чи бути їй на цій посаді? Адже з огляду на цю ситуацію, люди можуть довірити відкривати двері комусь іншому…
Хоча, як на мене, маю дякувати пані голові, котра у такий дивний спосіб привернула увагу односельців до моєї скромної персони, а особливо до Блоку Юлії Тимошенко. Можливо, що така увертюра перед зустріччю з виборцями причиниться до збільшення чисельності прихильників БЮТ у цьому селі.
Як свідчить практика моїх мандрів по селах, люди починають звертати увагу на одну таку дивовижну обставину: партій у нас дуже багато, кожна з них декларує свою особливу відмінність від інших, неповторність і оригінальність, кожна партія обстоює переваги саме своєї програми і обіцяє золоті гори в разі приходу до влади, але… Але чомусь кожна з цих різних політичних сил, з однаковою пристрастю, намагається вимазати брудом Блок Юлії Тимошенко і особисто пані лідера БЮТ.
І навіть попри їх насправді часом суттєві відмінності, всі вони, на чолі з їх лідерами, департаментами і робочими органами, згідні, поєднані й солідарні в одному своєму найголовнішому прагненні: жодним чином не допустити Юлію Тимошенко і її політичну силу до влади!
Бо вони – ці «різні» партії та їхні набундючені й артистично усміхнені партайгеноссе – знають (знають краще за пересічних виборців!): якщо Юлія Тимошенко прийде до влади, вона почне чистити авгієві стайні української скорумпованої «еліти», вона вичистить політичну систему управління державою від легальних і нелегальних злочинців, вона зробить діяльність влади відкритою, прозорою і зрозумілою, вона дійсно відчутно покращить життя громадян за рахунок виведення мафіозних кланів на чисту воду і цим підтвердить просту та очевидну істину – впродовж шістнадцяти років Україна живе під могутнім пресом брехні.
Адже саме через брехню скорумпованих і антиукраїнськи налаштованих безсовісних «лідерів», ми сьогодні бідно живемо в багатющій країні світу.
…Зрештою, місце під сонцем на своїй землі знайдеться всім добрим людям. Знайшли і ми його в с. Бирине, на алеї біля будинку культури. Пані Ганна Тупиця миттю організувала стільці й 47 виборців, в основному пенсіонерів, всілися як в кінотеатрі чи на концерті, щоб послухати, що я їм такого мудрого й цікавого скажу.
А я привітався з людьми і, без церемоній представлення, розказав хто я і чого прибув. Розказав про моє рідне село Дроздівку, про Левка Лук’яненка, з яким ми ще на початку 90–х років почали їздити по селах і роз’яснювати людям, що мають підняти голову, встати з колін, скинути з себе тягар совєцького минулого і на повний голос заявити: «Ми – Українці! Ми – у себе вдома! Ми – Нація! Ми маємо бути господарями в своїй незалежній державі!»
На жаль, совєцька комуністична пропаганда призвичаїла людей до того, що не вони, а хтось інший мусить для них зробити і про них піклуватися. Люди звикли довіряти словам високопосадових брехунів. Звикли вірити, що в Україні немає вітчизняних покладів нафти і газу, а тому мусимо принижуватися перед Москвою і пробачати їй навіть її антиукраїнську політику, економічну експансію та окупаційні вибрики типа Тузли, висадки десанту під Феодосією чи захоплення наших маяків з навігаційним обладнанням в Криму.
Саме ця, задавлена брехнею, наївна довіра і необізнаність пересічних громадян з реальним станом справ, перешкоджає їм повірити у відомі факти. Моє повідомлення про те, що власних покладів нафти і газу Україні вистачить на сотні років, викликало у моїх слухачів заціпеніння і мало не стан шоку.
Потім їх «прорвало» і питання посипалися як горох.
Тут таки мені поскаржився Мацейко Сергій Михайлович: його дочка, котра проживає на Донбасі у м. Стаханов Луганської області, народила 10 дітей. Нині, на площі 61 квадратних метрів мешкають 12 осіб. На моє запитання, чому не звернулись до Януковича, сказав, що звертався, але результату немає.
Я порадив йому терміново звернутися у Стаханові до місцевого штабу БЮТ, або краще – до обласного штабу БЮТ в Луганську, а там – безпосередньо до народного депутата від БЮТ, який закріплений за тим виборчим округом.
Один літній добродій запитав про Лазаренка, який хоче повернутися. Люди дивуються – як це можна: він партійну організацію зареєстрував – 100 осіб; керує нею по телефону – диво та й годі.
Троє чоловіків, перебиваючи один одного, питають про «Криворіжсталь»: «Добре, що Юлія Тимошенко хоча б у цьому випадку встигла примусити олігархів поступитися приватизованим, але куди поділися гроші від продажу?!»
Що я можу їм сказати? Пригадав їм події серпня–вересня 2005 року, коли Юлію Тимошенко, після винесення їй Президентом найвищої оцінки – «Найкращий уряд за всі роки незалежності!» – її було звільнено тим самим Президентом без пояснення причин.
Замість Юлії Тимошенко на посаду прем’єра було призначено Юрія Єханурова, який того самого дня заспокоїв всіх олігархів: «Реприватизації не буде!». А потім було підписано сумнозвісний Меморандум Ющенка–Януковича, після чого всі гасла і обіцянки Майдану було викинуто на смітник…
Сьогодні половина прибутків приховується в тіньовій економіці, знову працюють злочинні схеми, знову невідомо чим займається уряд, лише час од часу спливає якась афера на зразок вибіркового повернення ПДВ, а президент з прем’єром на наших очах сперечаються, хто з них правіший…
|
Тамара Гуща, пенсіонерка: «Я вислухала уважно і згідна з Вами. Але що ж його робити зараз коли усе зруйновано, понівечено й покрадено. Ми будемо допомагати чим зможемо, але ми цього не знали, ніхто ж не розповідав правди. Ми з чоловіком по 30 років пропрацювали у колгоспі, а тепер з цієї мізерної пенсії... плакати хочеться. Допоможіть людям бо бідують дуже. Якщо покрадені пільги та виплати повернете людям, усі голосуватимуть за БЮТ».
Сталіна Савина, пенсіонерка: «Ми зрозуміли, що коли не вирішимо самі свою долю, то ніхто не допоможе. Зараз нам підкидають дрібні проблемки та якісь «смажені» побрехеньки, щоб ми чубилися між собою і не звертали уваги на головне. Сьогодні уряд підкине кістку в формі 20–30 грн. до пенсії й горлає про свій великий успіх. Але ж інфляція, що з’їдає цей «успіх», вона краще за всяку агітацію демонструє справжній стан справ.
Приїздіть до нас, допоможіть розібратися усім, хто заплутався у цьому коловерті політиканів і разом ми переможемо… Дай Вам Бог здоров’я».
|
|
|
Ситуація цілком конкретна: Позаяк у вашому селі за БЮТ на минулих виборах проголосувало 6% виборців, тому я беруся відповідати за ці наші 6% відповідальності старань у боротьбі проти негараздів, проти несправедливості й брехні. Натомість за ті 94%, що їх сучасна державна мафія накрутила і приховала під красивими словами високопосадових брехунів, йдіть і питайте тих, за кого голосували.
Чи хоч раз хтось із них приїхав до вас і попитав: як живеться вам, виборці мої? Чи хтось хоч раз приїхав та звітував, що він зробив, щоб ваше життя покращити? Ні, не приїдуть, бо по–перше, їм нема чого вам сказати, а по–друге, якби й сказали, то сказали б неправду, бо сорому не мають і совісті не мають.
Отож треба разом думати і зважувати. 30 вересня доля дає нам шанс узяти владу в свої руки і самим вирішувати, коли де і з ким проводити зустрічі на своїй землі, у своїй хаті, та як жити по правді й по справедливості. Багато громадян ще досі вірить облудним можновладцям, а потім на таких зустрічах із виборцями вимагають від мене відповідати за нинішній кепський стан справ у державі.
Розумні й розсудливі люди голосують за БЮТ.
Віталій КОРЖ,
народний депутат України
IV і V скликань
(фракція БЮТ)
Фото Сергія Мартиненка
|
