|
У нашій дуже демократичній Україні, де демократію доведено до повного абсурду, вже давно нікого нічим не здивуєш. Особливо, коли йдеться про перспективу, навіть якщо й не дуже далеку. Бо футурологів з астрологами у нас вистачає, так само, як різних «експертів» з прогнозування та інших ексклюзивних фахівців з політичної гомеопатії.
А от того, що під самим носом, якраз і не бачимо…
Бо щодня чуємо по всіх каналах: «Партія регіонів… Партія регіонів…» А що воно таке? Що воно за утворення? Утворення кого, чого?
Партія промисловців і підприємців – зрозуміло кого, й зрозуміло чого вони… Партія зелених – також нема питань: зібралися зелені хлопці, яким подобається цей колір, та й об'єдналися у партію. Бо й справді – добре бути зеленим серед зелені!
Так само зрозуміло, коли об‘єднуються навколо пляшки. От, наприклад, Партія любителів пива – чітко і ясно. Їх ідеологічна платформа – проста як тарань. Її повністю можна вмістити в одному гаслі: «Піна завжди буде зверху!»
А що (чи хто) буде зверху в партії, ключовим словом якої, її головною суттю і центральним поняттям є оці регіони? Щоправда, я не проФФесор, а лише скромний кандидат економічних наук в галузі транспорту й зв'язку, а тому мені важко побачити зв‘язок між двома поняттями – партія і регіони.
То може зв'язати нам допоможуть тлумачні словники і основоположні документи нашої держави, в якій Партія регіонів нині намагається панувати під гаслом «Усьо буде Донбасс!»?
Почнемо з класики. «Словарь иностранных слов», Москва, 1955, такого слова – регіон – не вміщує. Може тоді ще не було регіонів? Натомість на стор. 594 розкривається зміст такого поняття, як регіональний (від лат. regionalis – обласний), тобто такий, що відноситься до якоїсь області, частини країни, або групи країн.
А далі в цьому поясненні про прикметник регіональний читаємо мовою оригіналу таке: «…в дипломатии империалистических правительств служит для прикрытия агрессивных блоков путём заявления о якобы местном их значении, например, Северо–атлантический пакт (НАТО) и т.п., имеющие своей целью подготовку новой войны против СССР и стран народной демократии».
Слухайте, та це ж страшна річ! Виходить слово регіональний означає агресивний. Та ще й проти демократії! Тепер стає зрозумілим, чому Партія регіонів завжди виступала проти входження України до НАТО. Але тоді тим більше не зрозуміло, чому це комуністи, котрі начебто виступають за мир і демократію, прилучилися до регіоналів.
Щоправда, давно немає СССР і, як нині вже добре відомо, НАТО не готувало нападу на СССР, а лише організувало оборону на випадок нападу з боку комуністичного СССР, який ліквідував будь–які прояви демократії і демократичні інституції не лише у «странах народной демократии», а й в самому СССР.
Тепер зрозуміло, чому це Партія регіонів, після невдалої спроби фальсифікації президентських виборів у 2004 році, організувала регіональний з'їзд у Сєвєродонецьку, де проголосила утворення антиукраїнського, сепаратистського і дуже регіонального ПІСУАРу.
Серед учасників цього кримінального збіговиська не бракувало активістів з Росії, серед яких особливо відзначився своїм полум'яним антиукраїнським виступом імперського змісту мер Москви гаспадін Лужков.
Тоді ж відзначився і пан Янукович відомим гаслом, в якому дав характеристику українським демократам і патріотам: «…еті казли, каториє мєшают нам жить!», зірвавши бурю оплесків не лише однопартійців–регіоналів, а й громадян Росії, запрошених до регіональної зали.
Але повернімося до документів. «Советский энциклопедический словарь», М., 1987, на стор. 1111 вже вміщує поняття регіон (від лат. regio, у родовому відмінку regionis – область), а далі подає це поняття у двох значеннях: 1) те саме, що район; 2) територія (або акваторія).
Але, знову таки, це пояснення нам нічого не пояснює у випадку Партії регіонів, як організаційного утворення. Тому що поряд, на цій самій стор. 1111, зазначено: «Региональные организации – международные организации, в которых участвуют государства отдельных континентов или их частей…».
Отже виходить, що Партія регіонів, як регіональна організація, автоматично має міжнародний (континентальний!) статус, представляючи….. Стоп! А власне кого (і що?) репрезентує Партія регіонів? А якщо вже йдеться про міжнародний (континентальний!) рівень представництва, то може знайдемо відповідь у словниках Європейської Спільноти?
Ну от беремо, наприклад, солідне академічне видання Władysław Kopaliński, „Słownik wyrazów obcych i zwrotów obcojęzycznych”, де на стор. 360 читаємо: «region – частина території (країни), що вирізняється своєрідними відмінними рисами…; regionalizm – регіоналізм – прагнення до відродження культурного і наукового життя окремих дільниць країни…; regionalis – регіоналіс – той, що стосується околиці (від regio – межа, відмежованість, кордон, лінія кордону, провінція)…
О! Нарешті потроху стає зрозумілим. А то я ніяк не міг досі второпати, чому це завезені з Донецька до Києва платні мітингуючі політарбайтери обов'язково повинні наповнити столицю України «сочным русским матом», повитоптувати квіти на клумбах, вщент сплюндрувати газони не лише у Маріїнському парку і різко погіршити криміногенну ситуацію. Отаке воно на практиці вийшло «відродження культурного і наукового життя» у розумінні регіоналів. Мабуть така їх ідеологічна платформа.
Тепер ясно: у столицю приїхала провінція (не в кращому розумінні цього слова). І так вони репрезентують свою відмежованість від культури.
Було б півбіди, якби вони лише приїхали та й назад собі подалися туди, де вважається цілком нормальним, коли труби гарячої води цілого міста в один момент виходять з ладу у 20–градусний мороз.
Подалися назад, але не всі. Бо й навіщо? Адже підписаний у вересні 2005 року пакт (тобто Меморандум) Ющенка–Януковича, з легкої руки Президента України, надав Партії регіонів не лише індульгенцію (тобто відпущення гріхів) за фальсифікацію президентських виборів, а й право на будь–яке розширення так званої регіональної діяльності.
Діяльності, яка невдовзі привела відомого проФФесора, лідера провінційної партії, на посаду прем'єр–міністра великої центральноєвропейської країни. Чим прем'єр (він же голова Партії регіонів) швидко скористався не лише біля бюджетного корита, а й у парламенті. У парламенті, де за допомогою головного непрогресивного соціаліста послідовно підгрібав під регіоналів собі подібних, формуючи конституційну більшість з наміром скинути Президента і змінити статус України разом із її Конституцією.
До речі, шановні громадяни, а чи знаєте, що на тему регіональності нам визначає Конституція України? Відкрийте, будь ласка, ст. 133, в якій чітко конкретизовано складові елементи територіального устрою України (цитую):
«Систему адміністративно–територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.»
І все. Жодних регіонів в Україні немає! Регіони у нас не передбачені Конституцією. А отже мабуть є підстави стверджувати, що це партія того, чого немає в Конституції – штучне і невизначене утворення провінційних проФФесорів, які вважають культурних людей козлами і які не звикли замислюватися ані над тим, що вони говорять, ані над тим, що пишуть, а тим більше – над тим, що вони роблять.
Зрештою, замислюватися у цій ситуації треба нам. Бо інакше «Усьо буде Донбасс»…
Віталій КОРЖ,
народний депутат України
IV і V скликань
(фракція БЮТ) |
