7 листопада 2006 року у Верховній Раді України за поданням народних депутатів України В.Т. Коржа і В.Л. Сівковича було зареєстровано законопроект № 2493 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення законодавства у галузі зв'язку)."

"…Хліб наш насущний дай нам сьогодні…" За цими ключовими словами молитви Господньої стоїть велика система уявлень про людські потреби, що постійно розвиваються і структура яких постійно змінюється, збагачуючись новими ідеями і рішеннями.

І хоча чергові наукові й технічні новації задовольняють існуючі потреби, вони водночас породжують нові.

"…Хліб наш насущний…" Із початком індустріальної епохи в ХІХ ст., до потреби хліба у його буквальному аграрно-харчовому розумінні, додалася потреба енергетичного хліба для промисловості – вугілля, а потім нафти, газу… Енергетична сировина також стала хлібом насущним.

На рубежі ХХ-ХХІ століть до потреб хліба-їжі і хліба-енергетики лавиною увірвалася потреба хліба-інформації. На цей момент людство, здебільшого, вже навчилося наїдатися, обігріватися, швидко пересуватися на великі відстані й використовувати енергію машин для створення життєвого комфорту, а тому на перший план вийшла потреба спілкування.

Спілкуватися, щоб домовлятися. Щоб по-партнерськи домовлятися у спільних інтересах, мирно узгоджуючи способи і методи задоволення потреб у хлібі насущному в найширшому розумінні цього поняття.

Світ раптом став суцільним простором інтересів. Інтересів осіб, сімей, народів, держав, міждержавних і міжконтинентальних об'єднань; інтересів нерідко суперечливих і контроверсійних.

Гасло "Треба домовлятися!" стало першочерговою умовою розв'язання проблем у сім'ї, в країні, у світі. Стало хлібом насущним, і породило інженерно-технологічне і організаційне трактування цього гасла "Треба телекомунікуватися!"

Ще якихось 15-20 років тому ми дивувалися, що у США чи Німеччині із звичайної таксофонної будки на вулиці можна зв'язатися з будь-яким абонентом на земній кулі. Нині можемо це здійснити самі, навіть не заходячи до будки.

Щоправда, можемо поки що не всі й не завжди. Бо тут, як це завжди буває з новаціями, одразу виникли проблеми, серед яких першочерговими є дві: перша – створення телекомунікаційних можливостей для всіх (навіть якщо десь у горах "вівчар жене отару плаєм"); друга – наведення порядку в телекомунікаційному просторі.

Про дотримання порядку на автошляхах дбають інженери, регулювальники дорожнього руху, автоматичні пристосування, світлофори, служби контролю, нагляду і, звичайно, водії, котрі, як правило, мають добре знати правила дорожнього руху.

В національному телекомунікаційному просторі до сьогодні порядок намагаються навести Міністерство транспорту та зв’язку України, зокрема його Департамент з питань зв’язку та інформатизації,  Національна комісія з питань регулювання зв'язку і Державна інспекція зв'язку, які використовують у своїй діяльності юридичні норми з 11 законів, 2 кодексів, численних постанов Уряду та з інших регулюючих актів.

І тим не менше, ряд законодавчих положень існує лише на папері. Наприклад (що є найбільш щемним для авторів законопроекту), залишається на рівні декларацій зазначене в Законі України "Про телекомунікації" пріоритетне забезпечення універсальними послугами зв'язку мешканців сільських, гірських районів, інвалідів, пенсіонерів, малозабезпечені сім'ї. Бо – знову таки – нема механізму…

Тому вважаю головним те, що наш законопроект № 2493 від 7.11.2006 передбачає створення універсального механізму задоволення потреб українського народу в наданні телекомунікаційних послуг, в тому числі: повне забезпечення сільського населення телефонним зв'язком впродовж п'яти років, невідкладний доступ сільських школярів до мережі Інтернет, створення Фонду універсальних послуг, за рахунок якого мають покриватися збитки від надання послуг зв’язку в селах, гірській місцевості та у районах із депресивним розвитком, зменшення кількості видів діяльності у сфері зв'язку, що підлягають ліцензуванню, формалізація діяльності Національної комісії з питань регулювання зв’язку, новий порядок формування цієї комісії та відповідальність її членів перед законом, встановлення чіткого порядку щодо управління номерним ресурсом, обмеження несанкціонованих дій і прямих порушень з боку користувачів, протидія спаму і зловмисним викликам, чіткі рамки щодо державного нагляду за ринком зв’язку, введення послуг національного роумінгу та можливості збереження абонентських номерів при переході від одного оператора до іншого, можливість застосування єдиних (персоналізованих) номерів для отримання різних телекомунікаційних послуг,  створення умов для конвергенції телекомунікацій, скасування існуючого збору на пенсійне страхування з мобільного зв'язку, яким обкладаються на сьогодні більше ніж 30 мільйонів наших співвітчизників, та інші новації, які створять умови новому поштовху у розвитку зв’язку в Україні.

Гадаю, що із прийняттям і введенням в дію цього Закону нам всім буде легше почути одне одного, домовлятися між собою, а отже й єднатися у спільному інтересі.

Почуймося і домовляймося!

Віталій КОРЖ

народний депутат України

(фракція БЮТ)