Мовою документів

Мовою документів

Яка Державна Адміністрація,
така й Держава або КМДА,
як найвище досягнення постсовєцької корумпованої бюрократії

Під «дахом» свого гарантуючого шефа, громадянин Черновецький (за підтримки не лише «бабушек і дєдушек», у любові до яких він полюбляє визнаватися) створив у столиці систему фінансового обороту, в якому земля також давно стала бюрократичним товаром…

Живе собі у Святошинському районі Києва пан Андрій Саповський, будинок і земельна ділянка якого перейшли йому в спадок від діда і батька. Тобто вже четверте покоління Саповських мешкає на цьому обійсті без претензій й без особливих проблем.

Проблеми почалися тоді, коли пан Андрій вирішив привести фактичний стан свого володіння у відповідність до сучасних юридичних норм. Тобто вирішив отримати Державний Акт на право приватної власності на земельну ділянку, яку давно має і використовує його родина.

Випадок досить типовий для мешканців тих київських дільниць, які ще донедавна були околицями Києва, як і цей куточок Святошина, що подекуди зберіг залишки колишнього соснового лісу. Залишки, на які зусібіч тиснуть новобуди, що їх у столиці вистачає.

Отож і почав пан Андрій клопотатися про документальне оформлення своїх фактичних прав.

А тепер, шановні читачі, наберіться терпіння, бо зараз вирушаємо разом із вами тернистими шляхами оформлення, що їх пройшов Андрій Саповський у Київській міській Державній Адміністрації.

Щоправда, перед цим наш герой ще доволі побігав по різних інстанціях та конторах, збираючи необхідні документи, аж нарешті їх повний комплект 25.01.2006 о 15 год. 26 хв. потрапив на стіл пані Наталії Гавриленко у Відділі підготовки рішень Управління координації та експертизи КМДА.

А вже наступного дня, тобто 27.01.2006, з резолюцією «КП КІЗВ – в роботу», о годині 14:47:16 (як із точністю до секунди зафіксовано в комп’ютері), документи відправлено до КП КІЗВ – Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» – до пані Лариси Кирей.

Упродовж дев’яти довгих місяців у цій специфічній конторі народжували так званий проект землевідведення обсягом кілька сторінок, який цілком спокійно можна кілька разів зробити впродовж тижня. А тому документи пана Андрія лише 26.10.2006 об 11:35:50 знову потрапили в Управління координації та експертизи КМДА, а конкретно – у Реєстраційно-координаційний відділ до пані Галини Стефановської.

Пані Стефановська переадресувала ще далі назад – тобто знову до Наталії Гавриленко, у Відділ підготовки рішень того ж Управління. А пані Гавриленко того ж дня 26.10.2006 о 14:40:26 перенаправляє матеріали пані Тетяні Федоровій у цьому самому відділі, яка о 15:48:26 накладає резолюцію: «Сагура – на вивчення». І ми вже радіємо разом із паном А. Садовським: Почалося вивчення!

Наступного дня (27.10.2006) пані Лариса Сагура – у цьому самому Відділі підготовки рішень – резолює: «Березі». Об 11:26:05 Управління землеустрою в особі Василя Берези отримує документи, а вже 30.10.2006 о 9:33:08 вони знову потрапляють до Наталії Гавриленко, яка о 15:29:35 знову подає їх Тетяні Федоровій, а та, з резолюцією «На експертизу», переправляє їх до Експертно-аналітичного відділу цього ж таки Управління координації, панові Олександру Бережному.

Пан Бережний експертизував документи капітально – впродовж місяця: од год. 15:51:33 30.10.2006 до 13:49:07 01.12.2006, написав зауваження і передав працівникові цього ж відділу Володимирові Шустю, який буквально через півтори хвилини(!) передав їх пану Артему Кадомському з цього ж таки Управління, а той – через тиждень – знову повертає документи до симпатичної пані Наталії Гавриленко у Відділ підготовки рішень.

Пані Наталія 7.12.2006 о год. 16:10:25 надсилає документи до працівниці цього ж відділу Лариси Стасюк, яка накладає резолюцію: «КІЗВ – зауваження експертизи».

Тобто треба припускати, що інститутські фахівці із земельних відносин, які вже впродовж дев’яти місяців розробляли проект землевідведення, тепер повинні відповідно скоригувати ці відносини з орієнтацією на вказівки команди фахівців у складі Бережний–Шусть–Кадомський–Стасюк стосовно юридичного оформлення фактичних прав пана Саповського.

11.12.2006 о год. 10:27:30 свою лепту вносить працівник КП КІЗВ Іван Лавринчук і вже через півтори години на документах з’являється слід діяльності пані Дар’ї Солініної з Відділу реєстрації земельно-кадастрової інформації.

Так що вже наступного дня о год. 10:47:41 пані Наталія Волошина фіксує надходження документів до Архіву Головного Управління, після чого одразу передає їх Дар’ї Солініній, а та о год. 16:11:54 пересилає знову в Експертно-аналітичний відділ, до вже знайомого нам пана О. Бережного.

Той мало не тиждень знову експертизував кілька сторінок «проекту століття» і врешті відіслав його до Відділу землевпорядкування Святошинського району Києва, пану Олексієві Пшенишному.

Наступного дня документи повернуто в Управління координації та експертизи до знайомого нам Артема Кадомського, а ще через три дні – у Відділ підготовки рішень до ще більш знайомої пані Наталії Гавриленко, яка через три з половиною хвилини передає документи (з резолюцією «Салтану – виправити рішення») всередині відділу, а пані Лариса Стасюк додає: «Для Гуйт».

Внаслідок чого документи потрапляють в Юридичний відділ до Миколи Вереса і того ж дня повертаються до нашої знайомої Наталії Гавриленко, якій ми можемо лише поспівчувати.

Про співчуття до пана Андрія Саповського, який супроводжував свої документи майже на кожному кроці їх «обробітку», говорити не будемо, бо з того що ви вже знаєте, він пройшов (і – уявно – ми з ним), на разі, лише 27 етапів зі 103 (ста трьох!).

А отже, шановні читачі (а особливо ті, кому закортить юридично оформити своє фактичне право), наберіться терпіння, бо зрештою, не ви ж зараз ходите по інстанціях насправді, а лише вивчаєте досвід попередника. Тим більше, що ця наука для вас абсолютно безкоштовна. Чого не можна сказати про Андрія Саповського, для якого ці етапи вимагали не лише втрат часу і нервів, а й цілком конкретних витрат коштів.

Про кошти, витрачені паном Андрієм, також можна було б розповісти багато цікавого, але мабуть це не викличе ані здивування, ані обурення у читачів, настільки це стало буденним явищем, щодо якого практично кожен вже має свій власний сумний досвід.

А тому, щоб не нудити читачів, далі підемо (але лише у нашій розмові, а не в натурі) за скороченою схемою.

Щоб ви краще уявили собі маршрут, що його пройшов пан Саповський, намалюйте величезну павутину, де на кожному перетині ниток сидить… (ні, ні – не павук!) чиновник. В даному випадку цих чиновників виявилося 32 особи. Деяких осіб прийшлося «проходити» по кілька разів: Л. Стасюк – 16 разів, Н. Гавриленко – 14 разів, Т. Федорову – 13, Ю. Мосійчука – 5, Н. Волошину і С. Оганесян – по 4 рази, О. Пшеничного, І. Тарнопольську та А. Муховикова – по 3 рази.

До речі, до отого «славнозвісного» КП КІЗВ, яке впродовж дев’яти місяців 2006 року виготовляло свій кількасторінковий шедевр на тему земельної ділянки А. Саповського, прийшлося потім ще 7 (сім!) разів звертатися знову щоб, наприклад (цитую за резолюціями київських чиновників на документах пана Саповського): «КІЗВ – виправити відповідно до нових вимог», «…повернуто листом… як такі, що погоджені на пленарному засіданні сесії…», «…нет дискеты и квартал задокументирован за другим подрядчиком» тощо.

Причому, велика кількість «проходів» через робочий стіл певної особи не обов’язково відповідає її рівню бюрократичності.

Кількість «проходів» радше ілюструє абсурдність все ще совєцької (хоч і комп’ютеризованої) системи обробки документації та прийняття рішень. Системи, яка більше нагадує товчення води в ступі, яскраво відображаючи ступінь компетентності та технологічно і організаційно закріпленої безвідповідальності службових осіб.

Бо чого варта дев’ятимісячна робота КІЗВ над цим «проектом століття», що охоплює кілька соток землі, якщо потім треба його «уточнювати» сім разів?!

Чого варта робота десятків фахівців (якщо вони фахівці) в апараті Державної Адміністрації, якщо не дає бажаного результату для конкретного громадянина?

Чи це є нормальним, коли заступник начальника Головного Управління Юрій Мосійчук, до якого документи А. Саповського потрапляють від Т. Федорової на підпис 19.02.2007 об 11 годині (тобто після того, як ці документи, починаючи од 25.01.2006 року, впродовж майже тринадцяти місяців пройшли 44 – сорок чотири! – етапів-столів чиновників), ще тричі повертає ці документи тим самим співробітникам «на доопрацювання»!?

То може треба відправити «на доопрацювання» отих всіх «фахівців», або кардинально «передоопрацювати» систему організації такої – з дозволу сказати – «імітації праці»?!

Коли ж документи 23.03.2007 потрапили від вище названого заступника до Начальника Головного Управління земельних ресурсів Анатолія Муховикова, то вони… ще двічі поверталися до нього після «доопрацювання», в тому числі: «На перевізу».

Нарешті, на 92-му «переході», а саме 20.11.2008 пані Н. Волошина приймає оформлені документи до Архіву Головного Управління. Але що означає оформлені?

Бо вже 25.11 2008 отримую від А. Ю. Саповського звернення до мене, як народного депутата України, в якому він просить допомогти йому хоча б дізнатися про те, де в лабіринтах КМДА подівся його Державний Акт права власності на землю, який було передано на підпис Л. Черновецькому і після цього не можна нічого добитися – де, що, як і чому?

Як пише А. Ю. Саповський, – «Всі спроби дізнатися про долю цього Акта блокуються як Київрадою, так і земельною службою».

На моє депутатське звернення, відправлене 08.12.2008 № 223–220 до голови КМДА Черновецького Л. М., з проханням внести ясність у цій справі, відповів не адресат, а особа навіть не з першого десятка керівників – виконуючий обов’язки заступника голови пан О. Луцький, для якого цю класичну відписку №014–1890 від 30.12.08 готував (готував три тижні) Ткаченко О. М.

Цитуючи останній абзац цього документа, пропоную читачам самим дотямити про що йдеться й оцінити «майстерність» маніпулянтів з КМДА:

«На цей час державний акт на право власності на земельну ділянку на вул. Львівській, 38а у Святошинському районі погоджений та підписаний, відповідно чинного законодавства, в Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відсутній. Заявникові відповідь надіслано.»

Мабуть ви думаєте, що не второпали з першого разу, то прочитайте ще. От тільки не треба якихось там припущень на кшталт: замість крапки кому не там поставили чи тут слово якесь пропущене тощо.

Все там так, як треба і стільки, скільки треба, щоб зрозуміти: «фахівці» КМДА працюють не для громадян, а для себе.

І нехай вас не вводить в оману слово на, чотири рази повторене у першій частині процитованого листа пана Луцького. У цій «фірмі» більш популярним є слово протилежного змісту.

Я тепер використовую цей шедевр бюрократичної лексики, як тест серед колег і знайомих: «А ну ж, второпайте з десятого разу, про що тут йдеться, тобто: де, що, як і чому?»

У цьому досить типовому для чиновників КМДА (і, на жаль, не унікальному за своїм крутійством) посланні, немає відповіді – ані по формі, ані по суті. Ясно одне: А. Саповському досі не видано Державний Акт власності на його землю. При цьому чиновники КМДА на чолі з Л. Черновецьким й не збираються відповідати за свою «діяльність».

Звичайно, я цього факту просто так не залишу.

Проте треба, нарешті, визнати всім киянам, що ця «ракова пухлина» на столичному «престолі» з’явилася завдяки нашій байдужості й відсутності солідарності, а передовсім через брак відповідальності з боку тих «пересічних» громадян, які бездумно й легковірно віддали свої голоси за демагога.

Це вірно: короля робить його оточення. Але ж король сам формує своє оточення, а головне – організує порядок його роботи.

Як організовано «роботу» в КМДА і в чиїх інтересах, – бачимо на розглянутому прикладі. Бо риба, як відомо, гниє з…

Віталій КОРЖ,
народний депутат України
(фракція БЮТ)