В умовах кризи

Солідні будівельники не бояться безробіття

Тоді як деякі політики розкручують громадський переляк з приводу світової кризи, пророкуючи Україні страшні наслідки, а деякі «бізнесмени», користуючись цим переляком, піднімають ціни, чесні трудівники продовжують сумлінно працювати і створюють конкретні продукти своєї праці в інтересах суспільства.

Роботи, пов’язані із будівництвом на розі вулиць Васильченка і Волинської у Соломенському районі столиці десяти-чотирнадцятиповерхового (з підземним паркінгом і автономним теплозабезпеченням) житлового комплексу, в якому загальна площа квартир становить 10545 квадратних метрів, тривають ось вже другий рік.
Деякі мешканці, котрі з вікон сусідніх будинків щодня із особливим зацікавленням спостерігають за проведенням робіт, часом нарікають: «Працюють, як мокре горить!».
Їхню реакцію, як і їх особливу щоденну зацікавленість до подій на будівельному майданчику можна зрозуміти. Адже їм треба буде переселятися до цієї новобудови. Вже й номери майбутніх квартир попередньо розподілено.
Причому, під час розподілу, у випадках незгоди між сусідами, які претендували на одне й те саме помешкання,  кандидати «тягнули» жереб. А перед цим тривалий час обговорювали умови угоди про переселення.
Словом, як кажуть у таких випадках, справа набирає обрисів реального результату. Хоча, звичайно, ще досі далеко не всі громадяни вірять, що в наш ринково-ризикований час хтось отак знічев’я може фактично подарувати нові квартири мешканцям чотирьох будинків одного кварталу.
Віриш чи не віриш, але саме в цьому суть справи: віддаєш свою стару квартиру під знесення, а взамін отримуєш нову, причому, більшої площі, у щойно збудованому на твоїх очах будинку на замовлення комунального підприємства «Спецжитлофонд».
Щоправда, це не заважає надалі ремствувати на адресу будівельників.
Проте будівельники, вочевидь, дотримуються у своїй роботі принципу «Поспішай повільно» або «Тихше їдеш – далі будеш». Бо ще півтора роки тому на місці нинішнього новобуду стояв огрядний за розмірами гуртожиток,  який буквально зник з очей впродовж одного літа.
Впродовж кількох місяців, без зайвого поспіху, робітники розібрали величезний будинок по цеглинці, вивезли і використали всі елементи його конструкції на інших об’єктах і напрямках діяльності, звільнивши місце для підготовки котловану. При цьому все пішло на добру справу; використано навіть дошки, зірвані з підлоги кімнат гуртожитку, з яких було виготовлено паркан, що нині огороджує територію будівництва.
Упродовж минулої зими на місці будівництва виконано величезний обсяг робіт із монтажу наливних залізобетонних паль під майбутню опорно-фундаментну «подушку».
Навесні стараннями робітників ПП «Укррембудінвест», яке є генпідрядником будівництва, було змонтовано арматуру опорної плити будинку вздовж вулиці Васильченка і забетоновано. Відтак на плиті почали зводити цокіль та поверхи, водночас монтуючи арматуру під другу частину фундаментної плити. Саме тоді найгучнішим серед інших на будівлі був голос виконроба Чебурахіна О. А.
І от, днями, знаменна подія: од шостої ранку до півночі, вже завершуючи при світлі потужних прожекторів, робітники прийняли і уклали у фундаментну плиту вздовж вулиці Волинської понад 500 кубічних метрів бетону, таким чином відкривши «другий фронт» будівельних робіт на майданчику.
Я тому так докладно розповідаю про окремий (причому, зовсім не унікальний) випадок спокійної солідної роботи, щоб звернути увагу читачів на просту і очевидну істину: нормальні люди завжди нормально працюють, бо роботи у нас – не початий край.
Довжелезні й безтолкові розмови про фокуси різних політичних еквілібристів тут ні до чого.
Бо пшениця у полі росте не завдяки словоблуддю різних вітренків, симоненків чи азарових, а зовсім всупереч їх маніпуляціям. Так само й будинки, мости й нові елеватори зводяться тими, хто не язиком, а руками творить конкретику майбутнього. Творить, не зважаючи на розмови про кризу, безробіття, курс гривні та інфляцію.
Жити завжди було, є і буде важко. Людина – дуже недосконала (особливо, у плані моральному) істота. А отже, щоб змінити життя на краще, треба його будувати конкретною роботою.
Тому я, дякуючи будівельникам, із приємністю зайвий раз повторю мою улюблену примовку: За будь яких умов, ніхто не заважає нам творити добро.

Віталій КОРЖ,
народний депутат України

Фото – Євгена ҐОЛИБАРДА


Отакий вигляд матиме будинок після його зведення.

Вирішальні моменти закінчення бетонування фундаменту.