Державне перезаснування та суспільне перевстановлення – пропозиція чи провокація?

Отакої!

Державне перезаснування
та суспільне перевстановлення
– пропозиція чи провокація?

Нині в Україні на наших очах розвивається майстерно керована анархія у верхніх ешелонах влади і, на хвилі повної вседозволеності, розвиток беззаконня на місцевому рівні. Водночас, паралельно і узгоджено з цим, з’являються «громадські ініціативи», суть, кшталт і мета яких викликають спочатку серйозні сумніви щодо адекватності їх провідників, а отже спрямовують думку з площини політики у сферу можливої зацікавленості психіатрів.

Якщо вже дійшло до оцінки деяких медичних наслідків політичної діяльності, то передусім слід нагадати про типові форми найбільш поширених симптомів: ідіотію, маразм і параною.

Як нам пояснюють популярні словники, у випадку ідіотії – мислення частково або повністю відсутнє, сприйняття оточуючої реальності та уява обмежені, мова розвинута недостатньо. Про маразм словники повідомляють, що це – загальне знесилення внаслідок старіння організму (незалежно від віку), а тому нерідко виявляється подібно ідіотії.

Натомість, щодо параної, – сумнівів не може бути – це хронічна психічна хвороба, що характеризується нав’язливою маячнею, а інколи навіть галюцинаціями.

І хоча між цими формами недоумкуватості може існувати певна вікова різниця щодо їх походження, практичні результати діяльності їх носіїв цілком порівняльні за наслідками.

Але цілком можливо, що в даному конкретному випадку, на тлі добре розвинутої системи державної корупції і тіньового використання великих грошей в сфері політичних інтриг і провокацій, медицина тут ні до чого.

Зрештою, судіть самі.

Нещодавно мені, як народному депутату України, майже одночасно надійшли два листи: від Голови Громадської Ради України В. М. Халецького, котрий зазначив себе підписом, як «Всеукраїнський Громадський Староста», та від Габера М. О., котрий підписався як «Координатор Загальнодержавного Перепису Патріотів України».

У першому листі, титулованому від імені Громадської Ради України, повідомляється, що 20.09.2008 в Києві відбувся ІІ з’їзд Народної Більшості України і що 25-26 жовтня скликаються Всеукраїнські Конституційні Суверенні Збори та що Громадська Рада України є «безпосереднім ініціатором і основним здійснювачем перезасновуючого процесу, який полягає у визначенні мети держави, …та виявленні національної ідеї і світової цивілізаційної місії України, які покладені в основні тези нової Конституції України» (тут і далі в статті – цитую надіслані мені матеріали, В. К.).

Також повідомляється, що Всеукраїнські Конституційні Суверенні Збори «…націлені на прийняття в цілому проекту нової Конституції України з подальшим його винесенням на всенародне опитування в грудні цього року. Позитивний результат опитування затвердить нову редакцію нового всенародного конституційного договору, який відкриє шлях до перезаснування держави…»

Цей унікальний документ, який засвідчує небезпечний факт появи і використання принципово нових методів організованого впровадження і розвитку деструктивних тенденцій в українському суспільстві, закінчується такими словами:

«Громадська Рада України відкрито заявляє про свій намір здійснення державного перезаснування і суспільного перевстановлення та діє згідно з зазначеною всталеною в світі процедурою прийняття нової Конституції України.»

Як бачимо, Громадська Рада України (ГРУ) – не плутати з відомим ГРУ совєцьких часів (абсолютно засекреченим Головним Розвідувальним Управлінням) – діє рішуче.

Ця ГРУ так голосно й «відкрито заявляє про свій намір здійснення державного перезаснування і суспільного перевстановлення», неначе немає у нас ані законно обраної народом законодавчої Верховної Ради України, ані «всталених» в Україні «процедур», натомість весь Український Народ тільки й бентежиться про «державне перезаснування і суспільне перевстановлення». Чи ви знаєте, що воно таке?

Причому, насторожує те, що як бачимо з цієї лексики, йдеться не про трансформацію якихось конкретних інституцій держави і суспільства, а про якесь ближче не визначене «перезаснування державне» (тобто таке, що здійснюється не волею народу, а державою, її органами) та ще більш незрозуміле «перевстановлення суспільне».

Натомість ми багато чого розуміємо із власного сумного досвіду життя в системі комуністичного «перевстановлення» під гаслом «кто бил нічєм, тот станєт всєм»…

До цього листа пан «Всеукраїнський Громадський Староста» додав цьогорічні спецвипуски газет «Новий Курс України» № 23, 24, в яких оголошено про Всеукраїнський Конституційний Похід та опубліковано основні тези нової Конституції України, що її за оцим «Новим Курсом» пропонується встановити в процесі «перезаснування».

Головними цікавинками цих «тез» є твердження, що по-перше, Україна має особливу світову місію – місію центру «нової цивілізації людей-творців», яка має прийти «на зміну цивілізації людей виробників і споживачів»; по-друге, що в Україні має бути не три, а шість гілок і органів влади: Народні Збори України, Верховна Рада України, Громадська Рада України, Уряд, Верховний Суд України, Президент України.

Причому, за задумом ГРУ, Президент України, вочевидь крім своїх президентсько-секретаріатсько-РНБОвських обов’язків, має очолювати Уряд, до складу якого входять Кабінет Міністрів, окреме Громадське Міністерство України та Прокуратура України.

Це – так би мовити – теорія. А на практиці, раніше оголошені так звані «Всеукраїнські Конституційні Суверенні Збори» відбулися наприкінці жовтня в Запоріжжі, але великого розголосу в ЗМІ не набули. І хоча, як повідомляють організатори, там були присутні представники з 15 областей України, широка громадськість не підтримала ідей ГРУ.

Але віддамо належне авторам цього новаційного політичного проекту, гроші на реалізацію якого вірогідно вимірюються десятками мільйонів гривень.

Бо його автори од самого початку не обмежували себе логікою поміркованості й масштабами доцільності, діючи з розмахом:

– якщо газета, то не лише з претензійним логотипом «Новий Курс України», а ще й із підзаголовком «Загальноукраїнська газета-університет» (добре, що не Академія);

– якщо якесь маловідоме зібрання ініціаторів, то без зайвої дріб’язковості у визначеннях, а одразу – «з’їзд Народної Більшості України»(!);

– якщо вже ставити мету, то одразу бери державного «бугая» за роги «конституційного перезасновуючого процесу»;

– якщо вже збори, то не якісь там банальні, яких багато, а одразу «Всеукраїнські Конституційні» та ще й «Суверенні»(!);

– якщо йдеться про політичні наміри, то ГРУ відкрито заявляє про «здійснення державного перезаснування і суспільного перевстановлення».

І хоча оце «перезаснування» нагадує відоме з часів горбачовської перебудови, цілком офіційне (і потім добре опрацьоване гумористами) «недоперевиконання плану», його малозрозумілість мабуть повинна додавати шарму, а оце «перевстановлення» – іміджу для цього нетривіального (в своєму наступальному неуцтві) проекту, складовою частиною якого є «Всеукраїнський Конституційний Похід»(!).

Ну прямо тобі хрестовий. Тільки хрестовий мав за мету очистити Святу Землю від сарацинів, а цей – замінити тригілковий устрій влади на шестигілковий, а цивілізацію виробників і споживачів на «нову цивілізацію людей-творців». Що воно таке і що творитимуть «люди-творці», не виробляючи й не споживаючи? – на це питання, на разі, ГРУ не береться відповідати.

Чого слід очікувати від цих замін, ми вже бачимо на прикладі перших кроків так званої «Народної Більшості України» (яку, між іншим, очолює її Голова – Анатолій Кінах) та змісту розглянутого листа, що його автор підписався несподівано, оригінально і без зайвої скромності: «Голова Громадської Ради України, Всеукраїнський Громадський Староста».

Про те, що нічого подібного немає в Конституції України, як і про те, чи цього «всеукраїнського» обрано й призначено всією Україною, – не варто й нагадувати. Хоча, звичайно, призначено. Призначено тими, хто дав гроші й замовив цю «музику».

Як бачимо, з огляду на використання Великих Літер в усіх власних (і не лише власних) назвах і заголовках, дійовим особам і виконавцям цього проекту найближчим часом не загрожує смерть від скромності. Тим більше, що згідно із запропонованим ними проектом Конституції України, вони й для себе зарезервували місця: у так званому Громадському міністерстві, у Народних Зборах та у ГРУ, яку вони цілком серйозно, без жодного гумору, пропонують «перезаснувати» та «перевстановити» у нижню палату українського парламенту, яка буде перейматися питаннями – увага! – «тактичного вирішення нагальних проблем існування»(!).

Чим тоді буде займатися Кабінет Міністрів – не відомо. Але вже відомо, що за такої конструкції «різногілковості» влади ми будемо згадувати наш нинішній балоган із доброю ностальгією. Бо як казали ще старожитні мудреці, – ніколи не може бути настільки погано, щоб не могло бути ще гірше.

І хоча нині часом здається, що гірше (і безглуздіше!) бути вже не може, проте виявилося, що можливості розвитку цього напрямку ще далеко не вичерпані.

Бо раптом з’явився інший «аматор Великих Літер» – а саме «Координатор Загальнодержавного Перепису Патріотів України» Габер М. О., який цілком серйозно й письмово пропонує мені (цитую): «визначитися: Чи вважаєте себе патріотом України?»

А до цього пропонує ще «Заповнити Анкету Патріота України та направити її на адресу…»

Вважаю, що запитувати мене, як депутата найвищого законодавчого органу України, чи вважаю себе патріотом України, – є не просто безглуздям, а й образою. Бо якщо хтось припускає, що я не люблю своєї Батьківщини, тоді постає питання: що я в цьому парламенті роблю і на кого працюю? Чи людина з нормальною психікою буде ставити подібні запитання?

У доданому до цього листа пана Габера інформаційному листі повідомляється, що «пройшов загальнодержавний з’їзд Патріотів України», який прийняв такі рішення: «Провести перепис патріотів України; Визнати єдиною ідеологією держави Україна – Ідеологію Громадського Патріотизму та ініціювати внесення відповідних змін до Конституції України; Провести в жовтні Марш Патріотів на Київ…»

Вам це нічого не нагадує з вищенаведених планів під егідою ГРУ? Як бачимо, та сама чи подібна патетика, подібний Марш (Похід), подібний перепис (анкетування й опитування), подібна прив’язка зацікавленості до теми Національної Ідеї, до зміни Конституції України й подібна рішучість та самовпевненість у поширенні своїх вимог і намірів.

Щоправда, пан Габер таки «переплюнув» пана Халецького. Бо поки там Голова ГРУ організовує тусовки навколо «виявлення національної ідеї і світової цивілізаційної місії України», пан «Координатор Загальнодержавного Перепису Патріотів України» вже оформив «Ідеологію Громадського Патріотизму» у вигляді рішення «загальнодержавного з’їзду Патріотів України».

Але справжнім шедевром нічим не обтяженої думки пана «Координатора» у надісланому мені матеріалі є «штормове» (чи штурмове?) попередження такого унікального змісту: «Всі, хто визначить себе не патріотом, як і ті, хто не відповість або не зможе визначитися при опитані, будуть внесені до Чорного списку, який буде оприлюднено в Інтернеті на сайті Патріотичного Фронту України… Очистившись від чужих…, ми дамо Україні новий шанс стати супердержавою» (виділення моє, – В. К.).

Ще раз хочу звернути увагу читачів, що подаючи цю цитату із збереженням правопису оригіналу, я прискіпливо перевірив текст щодо кожного слова, кожної літери. Тим більше, що вже запахло порохом: на нас наступає хоча й «Патріотичний», але все таки «Фронт»(!). Та ще й з «Чорним списком»(!).

Відомий історичний діяч на ім’я Адольф також ставив за мету перед Німеччиною стати супердержавою і також почав із очищення арійської нації шляхом ліквідації «не патріотів». Тоді деякі психіатри висунули різні припущення щодо дієздатності лідера Нації, знайшовши у нього ознаки часткової відсутності мислення, обмеженості уяви, періодичного загального знесилення, приступи нав’язливої маячні та галюцинації.

Це вже потім, після 22 червня 1941 року, офіційні особи СССР почали називати нещодавнього партнера «ворогом» і «біснуватим фюрером».

Але коли він і його приятель Сталін, у повній згоді (пакт Молотова-Ріббентропа), разом поділили Європу шляхом спільної збройної агресії проти суверенної Польщі та її повної окупації від 17 вересня 1939 року, судячи з тодішніх публікацій газети «Правда», фюрер був «гаряче улюбленим вождем широких мас німецького народу», а фашистська Німеччина – «вірним другом СССР»…

Я міг би проігнорувати ці два листи від ГРУ і «Патріотичного Фронту» й просто викинути їх до кошика для сміття.

Але мене непокоїть те, що у той самий момент, коли найвищі державні посадовці свідомо розкрутили нинішній хаос до рівня анархії й беззаконня, цілком не випадково з’являються політичні «проекти» і відповідні особи, які під Великими Словами і Красивими Гаслами сіють незгоду, неправду, посилюють зневіру людей у можливість перемоги розуму і моральності над підступним злом.

Ці особи, з їхніми організаціями, із підозрілою заповзятістю беруться за «державне перезаснування і суспільне перевстановлення», а з граціозністю слона у крамниці з порцеляною – не лише за «перевстановлення» Конституції України, а й за «очищення від чужих» шляхом реалізації «чорних списків» під «фронтовим» прапором.

Цілком не випадково, що саме нині з’являються проекти і особи, які зі своїми чорними списками і чорними намірами намагаються влізти у свідомість громадян України з чорного ходу.

Віталій КОРЖ,
народний депутат України
(фракція БЮТ)