Майбутнє України будується на Борщагівці

Професія – робітник

Майбутнє України будується на Борщагівці

От тільки не треба порівнювати нас із Швейцарією!

Бо якщо сьогодні в Україні на одного екскаваторника чи бульдозериста припадає чотири юристи, п’ять бухгалтерів і шість менеджерів та інших подібних фахівців із якогось там франчайзингу, не кажучи вже про потужний загін різноманітних перепродувальників зарубіжного краму, то про які перспективи можна говорити, якщо не змінити нинішню ситуацію?

Щоб змінити ситуацію на краще, величезних зусиль докладають викладачі, майстри і вихователі державного Міжрегіонального Центру професійно-технічної освіти у галузі автомобільного транспорту та будівельної механізації, по вулиці Сім’ї Сосніних у столиці. У цьому унікальному навчальному закладі І–ІІІ атестаційного рівня готують дуже важливих і потрібних фахівців конкретної справи: машиністів дорожніх, дорожньо-будівельних, підіймально–транспортних, землерійно–будівельних машин та автомобільних кранів, водіїв і авторемонтників, майстрів з діагностики та налагодження електронного устаткування, а також молодших спеціалістів із можливістю продовження навчання у Київському Національному Університеті будівництва і архітектури.

Унікальність закладу полягає передусім в тому, що попри відомі руйнівні тенденції у вітчизняній науці, промисловості й освіті, колектив Центру примудрився не лише зберегти свої кращі здобутки, а й адаптуватися до нових умов, творчо розвиваючи власні можливості. Нині, за проектної завантаженості закладу на 600 місць, Центр охоплює навчанням понад 950 учнів, яким дає насправді солідну підготовку. Вступники після 9 класів навчаються 5 років (3 роки на ІІ ступінь, а потім 2 роки на ІІІ ступінь), відповідно після 11 класів – близько 3 років (10 місяців – на ІІ ступінь і потім 2 роки для підняття на ІІІ освітньо-кваліфікаційний ступінь).

До послуг вихованців Центру 27 навчальних кабінетів і 7 лабораторій, обладнаних відповідним устаткуванням (зокрема макетами, схемами, натурними зразками механізмів, приладів та інструментів) 94 комп’ютери з виходом на Інтернет, 15 автомобілів, трактори тощо. Високий професійний рівень підготовки фахівців у Центрі вже належним чином оцінили в усіх куточках України, а тому в цьогорічному вступному конкурсі за кожне навчальне місце тут змагалися два претенденти.

На жаль, серйозним гальмом на шляху реалізації творчого і виробничого потенціалу Центру є обмежені можливості гуртожитку, 270 місць в якому лише на третину задовольняють фактичний попит, тоді як реальна потреба становить не менше 800 місць. Гуртки художньої самодіяльності, технічної творчості та спортивні секції є обов’язковим елементом педагогічно-виховної і оздоровчої роботи серед молоді, до послуг якої – власний стадіон.

Виробничу практику учні проходять на провідних підприємствах Києва і області; кращі вихованці проходять стажування у Німеччині на підприємствах концернів Mercedes, BMW, Mahag, з якими тісно співпрацює Центр.

Звичайно, все це – результат копіткої роботи згуртованого колективу Центра, який очолює Заслужений працівник народної освіти України, доктор педагогічних наук, академік, член кількох академій Віктор Михайлович Коваленко.

Директор-академік, який виховує класних робітників, по–батьківському дорожить і опікується кожним учнем, розробляє і видає підручники, шукає і знаходить спонсорів, партнерів, прихильників і просто зацікавлених осіб, котрі поділяють його патріотичні переконання та підтримують у численних щоденних клопотах.

Серед цих благодійників – голова правління Міжнародного Благодійного Фонду сприяння розвитку медицини Олег Овечко та його колега нідерландець Джон Стінен, який вже 11 років опікується наданням Україні різноманітної допомоги (зокрема забезпечуючи медичні заклади відповідним устаткуванням), а водночас працює в Брюсселі, де на завдання Єврокомісії розробляє проект «Електронного уряду». Джон Стінен: «Гуманітарна допомога – це, певною мірою, наслідок сердечного ставлення нашого президента фонду до України, бо його теща – українка, яку вивезено до Німеччини під час війни, а потім вона залишилася в Голландії.»

Віктор Коваленко: «Кошторис Центру передбачає щорічні витрати на суму 5,9 млн. грн., тоді як держава покриває лише 3,9 млн. грн., а отже доводиться самим піклуватися про себе і заробляти на себе. У кожному разі, один мільйон гривень заробляємо самі. Тут у нас все законно, прозоро і відкрито. Зрештою, у нас з ряду профілюючих дисциплін оцінки виставляє не викладач, а комп’ютер».

Отже не випадково, що саме до цього закладу мене і моїх колег–помічників запросили на зустріч зі студентами, що у складі групи з 20 осіб вперше приїхали в Україну із Нідерландів для безпосереднього ознайомлення зі станом справ у нашій державі. Зокрема вони попросили організувати їм зустріч із народним депутатом України.

Після екскурсії по навчальних кабінетах, лабораторіях і майстернях Центру, у читальній залі бібліотеки відбулася цікава і відверта розмова з широкого кола тем, що цікавили нідерландців. Ці симпатичні хлопці й дівчата освоюють непросту професію майбутніх політиків Королівства Нідерланди, а тому серед зливи їх запитань були й такі:

Що змінилося в освіті України після розвалу СССР? Чи у вас однакове ставлення до учнів з Києва і з інших областей України? Чи ви співпрацюєте з ЄС і як саме? Що означає вступний конкурс на одне місце і як ви його проводите? Взагалі, яка система освіти в Україні? Чи обов’язково всі випускники шкіл повинні проходити навчання у цьому чи подібному закладі, щоб освоїти спочатку професію кваліфікованого робітника? Ви сказали, що колектив закладу частково сам заробляє гроші на своє утримання. Як саме це ви робите? Чи може у вас вчаться лише діти заможних батьків? Загалом, який у вас порядок – куди мають йти випускники шкіл?

Молоді люди уважно слухали і записували відповіді.

Довелося й мені розповісти про політичну ситуацію в Україні, про роботу парламенту, уряду, відповісти на кілька запитань стосовно опозиції.

Особливу зацікавленість викликала у нідерландських студентів розповідь мого помічника–консультанта, відомого підприємця Віктора Лазара, який надзвичайно просто, але чітко і зрозуміло виклав суть та організаційні особливості системи освіти в Україні. Зустріч тривала до пізнього вечора. А коли вже сутінки остаточно оповили простір за вікном, гостинні господарі запросили зголоднілих студентів-політиків до їдальні Центру, де гості належно оцінили не лише український борщ із пампушками.

Віталій КОРЖ,
народний депутат України
(фракція БЮТ)
Фото прес – служби



 

 

 

Під час жвавого обговорення актуальних тем гості з Нідерландів отримали справжнє задоволення від спілкування з українськими друзями.

 

 

 

Директор Центру академік Віктор Коваленко – завжди цікавий співрозмовник.

 

 

Радісний настрій під час зустрічі створили викладач Центру Лариса Корж і моя колежанка з БЮТ Валентина Канвішер.

 

 

Джон Стінен і Олег Овечко мають величезний досвід роботи у сфері гуманітарної допомоги.