Крізь призму фактів

Щойно з друку

Крізь призму фактів

Таку назву має книга народного депутата України Віталія Коржа, що з’явилася днями у видавництві «Фенікс». Зміст книжки, певною мірою, розкриває її підзаголовок – «Суб’єктивна хроніка підліткового віку незалежної України».

Вихід цієї книги – це подія не лише в масштабах нинішнього книжкового ринку. Адже в сучасному українському письменстві, наразі, можна відмітити лише поодинокі вдалі спроби творчості у цьому специфічному жанрі – література факту.

Жанрі, який вимагає від автора високої відповідальності за оцінки і висновки, що їх виводить із безпосередньо отриманої інформації, особистих спостережень, розмов з великою кількістю людей і вивчення документів.

Все це потребує від автора великої працездатності, самовіддачі й неупередженості в роботі над матеріалом, а передовсім – елементарної порядності. На мій погляд, авторові вдалося підготувати цілком якісний творчий продукт, що відповідає зазначеним вимогам.

Документально обґрунтована і насичена ілюстраціями книга «Крізь призму фактів» цілком відповідає своїй назві й на 366 сторінках вміщує фактографію головних подій в Україні у період од червня 2007 по червень 2008 року. Подій, в яких автор брав безпосередню участь, перебуваючи в їх епіцентрі, тобто на вершинах влади, а водночас – серед пересічних громадян держави.

Матеріали книги нагромаджувалися під час зустрічей з виборцями переважно не у презентабельних конференц–залах, а в цехах підприємств, у полі під час жнив, у лікарнях, школах, на базарах. Зрештою, фрагменти цих зустрічей відтворено на кількох десятках кольорових світлин, наведених у книзі.

Це книга про нас, про наші переконання, турботи і сумніви. Це літопис і повість водночас. Починається вона з твердження, яке може бути своєрідною перепусткою до входження у подальший розвиток теми: «Народ наш український – дивовижний, народ–мрійник. Мріє про світле майбутнє, для настання якого не дуже напружується, нічим не хоче ризикувати, а надто – жертвувати.»

Автор вважає, що Помаранчева революція була скоріше позитивним і оптимістичним винятком на тлі тривалого песимістично–безнадійного правила.

Добре усвідомлюючи відповідальність за свої слова і вчинки, автор починає свою розповідь під гаслом взятим зі Святого Письма: «Не по їх словах, по вчинках пізнаєте їх».

І дійсно, нині маємо можливість по конкретних вчинках пізнати багатьох із 268 осіб зазначених у тексті, а потім винесених у список наприкінці.

Автор охоплює широкий спектр проблем, перед якими стоїть українське суспільство: недостатнє усвідомлення своєї тотожності, а отже й низький рівень національної свідомості, потужний антиукраїнський вплив з боку Росії й активні деструктивні дії антиукраїнських сил в середині України, реальний ризик втрати суверенітету і територіальної цілісності нашої держави, роль конкретних осіб у складних і суперечливих процесах, що відбуваються в нашій державі.

Не загортаючи гострого у бавовну, автор чітко розставляє акценти, спираючись на документальні факти і вислови дійових осіб.

Саме на цьому документальному фундаменті у книзі представлено характеристики особистостей, відомих не лише в Україні – Ю. Тимошенко, В. Ющенка, П. Симоненка, В. Турчинова, Л. Черновецького та багатьох інших персоналій сучасної драми, що розігрується перед очима громадян України і цілого світу.

При цьому автор чітко зазначає свою власну позицію, про що свідчать навіть заголовки окремих глав книги: «Бандитська економіка на селі», «Торфобрикетний завод руйнують навмисно», «Влада виступає проти будівництва сучасної цементовні», «Чому треба пам’ятати 1933 рік», «…обіцяв десять кроків назустріч людям, але не зробив жодного», «Біль і радість Дня Перемоги», «Обливання брудом брехні – їх ремесло», «Три хибні твердження про енергоносії» тощо.

У максимально стиснутому тексті автор чітко викладає суть найбільш важливих для України питань сучасності: проблема державного кордону, національної безпеки і НАТО, джерела інфляції й засоби її гальмування, розвиток науки і створення справжньої еліти, освіта і організація релігійного життя, питання ринку і власності на землю, національна культура українців та обов’язок праці над собою, економіка і самоврядування на селі тощо.

За плечима В. Т. Коржа – численні зустрічі й непрості дискусії у майже трьохстах населених пунктах Чернігівщини, а отже він має моральне право стверджувати наприкінці книги:

«…у нашому дивовижному суспільстві, не зважаючи на здавалося б очевидні речі й події, є багато людей, котрі ще досі не визначились у свої уподобаннях, симпатіях і антипатіях щодо порядності різних політичних сил та осіб і їх впливу на наше майбутнє».

Власне для того, щоб допомогти нашим українським громадянам визначитись, видано цю цікаву книгу.

Євген ҐОЛИБАРД