|
Між нами, виборцями
Чому я голосую за Олександра Турчинова
Дивлюсь на те, що відбувається в Києві, зсередини і збоку.
Зсередини – як киянин. Разом із моїми двома синами я не хочу більше червоніти від сорому за брехливу столичну владу.
Збоку – як дуже добре поінформований народний депутат України від БЮТ. Хочу, щоб наша національна програма «Український прорив» була дійсно виконана в інтересах всієї України, а найперше – в столиці.
Мені довелось особисто брати участь у кількох так званих «засіданнях» Київської міської Ради, коли нахабство черновецьких спровокувало бійку.
А потім вже бійок не було, бо Черновецький і його компанія відверто грабували киян, спекулюючи нашою громадською власністю – київською землею, роздаючи її сучасним злодіям на високих посадах.
І от нині на таку «солодку» (й з легкої руки черновецьких – прибуткову) посаду претендують вісім десятків(!) кандидатів. Причому, всім відомо, що як мінімум сімдесят із них самі знають, що вони куплені нинішньою владою «для розтягування електорату», щоб у кращому разі найрейтинговіший кандидат набрав не більше якихось 25 % голосів, а тоді можна було опротестовувати результати виборів.
Причому, як почитати білборди та листівки кандидатів, то серед них – самі ангели. Один заявляє, що він сильний, а той – чесний, другий – що сміливий, третій – що завтра ліквідує автомобільні корки на київських вулицях, четвертий – що він потрібен Києву, інший – що у нього винятково ділова команда, ще інший – що побудує в Києві сучасне житло, той – зробить Київ європейським, а цей – безкоштовний проїзд у транспорті… і т. д. і т. п.
Вже стільки наобіцяли, що вже й обіцяти нічого. На всіх не вистачило обіцянок!
А нам уже не треба нових і старих обіцянок–цукерок. Знаємо ціну цих обіцянок і цих обіцяльників.
Он, дивіться – обкрадені серед білого дня вкладники «Еліта–Центру» досі оббивають пороги обіцяльників: то Київської адміністрації на Хрещатику, то президентського Секретаріату на Банковій. І що?! А нічого!! Третій рік поспіль можновладці всіх рівнів обіцяють відновити справедливість.
А нам всім потрібні не обіцянки про справедливість, а сама лише справедливість без жодних обіцянок.
Бути чесним спортсменом або навіть науковцем, вміти красиво усміхатися на портреті, або демонструвати свою команду як лицарів–професіоналів, або імпозантно демонструвати свій імідж, або спиратися на великий попередній досвід, або афішувати свою релігійність, освіченість, благодійність (часом на рівні кулька гречки) і т. д. і т. п. – кожної з цих якостей надто мало для керівника столиці великої центральноєвропейської країни.
Я розумію, що дивлячись на черновецьких, багато хто небезпідставно вважає, що кожен може так само запросто «керувати», бо для цього, як бачимо, багато розуму не потрібно. Грати блазня – це не дуже важка справа. Особливо, якщо це не гра, а насправді.
Але ж ми хочемо, щоб знову не прийшлося червоніти від сорому. Бо нас, так званих пересічних громадян, переважно не знають, а от голову великого столичного міста бачать; бачать навіть із Лондона, Нью–Йорка і з Варшави. Бачать і дивуються: як ми могли обрати такого…
Тому ми хочемо, щоб мером Києва була людина достойна цієї високої і дуже відповідальної посади в Україні.
А це означає, що на чолі столичної влади повинна стояти людина, у якої є всі ті кращі якості, що їх пропонують кожен окремо з восьми десятків кандидатів.
Міський голова має бути чесним, серйозним, відповідальним, розумним, досвідченим, мати високий рівень освіченості, оточений партнерською командою професіоналів–однодумців, а головне – бути порядною людиною, яка не пов’язана з корупцією, не афішує своєї релігійності, а спокійно, добросовісно і солідно працює в інтересах всіх громадян.
Всі ці якості має доктор економіки Олександр Валентинович Турчинов, який скрізь, де працював, на всіх посадах – у виробництві, на організаційній роботі, на посаді керівника Служби Безпеки України, народного депутата України, Секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони, першого віце–прем’єра Уряду виявив себе лише з кращого боку.
Не маю жодного сумніву, що обравши Олександра Турчинова, кияни зроблять єдино правильний вибір і ніколи не пошкодують за своє рішення.
І тоді ми, нарешті, почнемо в Києві нове, справді цікаве і справедливе життя.
Віталій КОРЖ, киянин
|
