КНИГА, ЯКА ВЧИТЬ ЖИТИ ПО ПРАВДІ

Працюючи на посаді, на яку мене делегував народ, спостерігаю ( причому, не лише у кабінетах багатьох чиновників та в сесійній залі Верховної Ради України, а й у найвіддаленіших селах Чернігівщини) моральну деградацію людей, які називають себе Українцями. Постійно думаю над тим, як можна спинити цю руйнацію культури у найширшому розумінні цього слова і, на міру моїх можливостей, практично сприяю підтримці паростків здорового, морального способу життя в моїй Державі.

Допомагаю дитячим закладам, школам, бібліотекам, будинкам культури, творчій молоді. Буквально днями ми підвели підсумки і нагородили преміями і грамотами школярів–переможців започаткованого мною конкурсу «Нинішнє і майбутнє українського села очима молоді» та їх вчителів.

Під час цієї урочистої імпрези особливо зворушливою для мене була радісна реакція педагогів та їх вихованців на книгу священика Едварда Станєка «Наші ВАДИ і наші ЧЕСНОТИ», примірники якої я подарував нагородженим. Учні, вчителі, їх батьки тут таки у залі почали читати новинку і дякувати за цей приємний сюрприз.

Ми з моєю дружиною «накинулися» на цей незвичайний зразок повчально–лікувальної літератури, коли він ще верстався. Неможливо було спокійно читати, щоб не перерватися на коментарі, на дискусію, обмін думками, на цікаві паралелі й аналогії з конкретними ситуаціями, що ми їх бачимо на кожному кроці в нашому суспільстві.

І ще тоді одностайно вирішили видати і подарувати цей твір українським читачам, а перед усім – шкільним бібліотекам, зокрема сільським на території виборчого округу, яким я повинен опікуватися, як депутат фракції БЮТ.

Книгу також отримали багато бібліотек столиці, зокрема й шкільних.

Зрозуміло, що тираж 3000 примірників – це крапля в морі для видання, яке має бути у кожній родині, у кожного школяра. Благодійність – благодійністю, але з такого важливого питання, як моральне виховання, повинна й держава сказати своє вагоме слово.

Враховуючи особливе значення цього видання для виховання всіх членів суспільства, а особливо молоді, я звернувся до міністра освіти і науки України з листом, в якому запропонував розглянути можливість використання цієї книги, як посібника в навчально–виховному процесі. До речі, підзаголовок цього видання чітко визначає його зміст і призначення – «Книга про культуру моралі».

Тихо і спокійно, без жодної реклами з’явившись у перші дні 2008 року, книга вже стала предметом цікавих бесід на Радіо «Культура», на обласному й столичному Радіо, отримала схвальну рецензію на сторінках тижневика «Слово Просвіти». Невелика кількість екземплярів, що їх було запропоновано в книгарнях «Наукова Думка» та «Сяйво», були одразу розкуплені.

Мене особисто тішить це зростання зацікавленості до серйозної літератури, предметом розгляду якої є не насилля і не примітивні вигадки, а де автор, замість розважати читача, ставить йому завдання у вигляді пропозицій розсудливого мислення та раціональних альтернатив поведінки.

Щоправда, зробивши добру справу, не обійшлося без крапель дьогтю. Вже зателефонували мені дві особи, ображені тим, що видав книжку польського ксьондза, замість того, щоб підтримати власного творчого виробника.

На цей закид відповідаю так:

По–перше, ми шукали в українській літературі подібну книжку, щоб була написана сучасною мовою і пронизана конкретикою практичних рекомендацій кожній людині для морально–душевного вдосконалення, але, на жаль, не знайшли; якщо хтось знайде – видавайте.

По–друге, у нашому суспільстві, зокрема у середовищі української інтелігенції, розмов про високу духовність вистачає, але нема раціонального, сучасного (технологічного!) підручника (отого, що має бути «під рукою») з роботи над самовдосконаленням серця і душі.

Про ментальність вже набридло чути, тим більше, що у це поняття дуже часто вкладають різні варіанти змісту, хоча воно означає лише одне – спосіб мислення.

І що, у громадян України – правильний спосіб мислення?! Чому вже сімнадцятий рік поспіль товчемося на одному місці, лише розмножуючи олігархів, корупціонерів та антиукраїнських колаборантів?

Численні соціологічні й «іже з ними» опитування вказують на масове нерозуміння причин безладу і бідності у багатющій Україні.

Запитайте у сусідів, колег і знайомих: Що треба вчинити для упорядкування і покращення життя в нашому суспільстві? Запитаєте десятьох – отримаєте десять варіантів відповіді. Жоден не скаже, що він не знає. У нас всі – знавці, а тим часом корабель – на місці, держава явно втрачає авторитет не лише на міжнародній арені, а й серед власних громадян.

І що цікаво: всі опитані вказують на одне джерело наших негараздів – ВОНИ.

Кожен каже: «Я не винен. Бо бачите: я – маленька людина, від мене нічого не залежить, а от  ВОНИ – винні в усьому». Особливо винні ті ВОНИ, котрі там, на горі. Щоправда, питання про те, хто їх туди на «гору» привів, якось не виникає.

Отака вона ментальність, як масовий прояв безвідповідальності.

Не приховую своєї радості з приводу виходу цієї особливої книжки, яка конче потрібна всім: дітям і їх батькам, молоді й студентам, вчителям і вихователям, відповідальним державним посадовцям і пересічним громадянам. Всім нам треба вчитися – вчитися морально думати, морально діяти, морально домовлятися.

Погоджуюсь з мудрим Автором, який стверджує, що кожна дискусія і кожен діалог лише тоді принесуть користь нашому розхристаному і ще не дуже християнському суспільству, коли відбуватимуться не з метою встановлення того, хто має рацію, а з метою утвердження того, що є правдою.

Я абсолютно впевнений у тому, що книга о. Едварда Станєка буде працювати на вдосконалення способу мислення Українців у напрямку підвищення їх відповідальності за себе, за свою родину і свою Державу.

 

Віталій КОРЖ,

народний депутат України

 (фракція БЮТ)