ЯКЩО ВІН "ЗАВИС", ТРЕБА ПЕРЕЗАВАНТАЖИТИ!

Ні, я розумію, що в Україні поки що не кожен громадянин має свій персональний комп'ютер. Але ж, мабуть, вже не лише молодь, а й люди з совєцькою ментальністю починають мислити чіткими категоріями інформаційних технологій, в яких працює "математика", а не емоції.

 

Люди добрі, та відкрийте очі й подивіться що відбувається в Україні!

Це ж очевидний абсурд.

Ну не бачать, не знаходять жодного сенсу в цих "бдєніях" під скомпрометованими синьо-білими, малиновими й червоними прапорами ані парламентарії Ради Європи, ані переважна більшість громадян України, ані самі мітингувальники, котрих позвозили до Києва й щодня зомбують псевдодемократичними за формою, але антиукраїнськими за змістом "заходами".

Нудяться нещасні, вимахують прапорами регіоналів й виправдовують себе й своє нікчемне становище хіба що тим, що "на дурняк" побувають у столиці та ще й грошей за це абсурдне стояння отримають чи не більше, ніж у рідній Хацапетівці, Дебальцевім чи Штерівці.

Радості ніякої. Не додають оптимізму й заклики з трибун, де кожний оратор зі шкіри вилазить, щоб переконати не лише натовп, а й себе в тому, що Президент не має рації. Президент, якого обрали й ті, хто криком кричить з трибуни, й ті, котрі слухають крикуна.

Слухають, думають. І не лише ввечері за пляшкою ведуть сумні розмови про безвихідь, в якій опинилися з волі політиків. Навіть найбільш переконані мітингувальники починають розуміти, що їх черговий раз надурили.

Бо мільйонери, які перекупили деяких депутатів у Верховній Раді, а зараз купують їх, рядових громадян - мітингувальників, використовують гроші, які перед тим у цих рядових громадян поцупили. А нині видають їм гроші за те, щоб криком, галасом, стоянням і вимахуванням вони вибороли для мільйонерів можливість знову забирати гроші.

Протискуюся крізь натовп насуплених мітингувальників, котрі заполонили вузький тротуар навпроти будинку Кабміну. Мимоволі ловлю уривки розмов, в яких переважає сум і безнадія. Люди усвідомлюють абсурд неробства, бездіяльності й марнування часу, коли вся весняна природа ожила і потребує рук до роботи.

На що вони сподіваються? На те, що Президент скасує свій Указ?

Але ж проблема не в Указі, а в тому, що нинішній склад Верховної Ради особливо в його проурядово-коаліційній частині – це сфальсифікована структура-2007, що не відображає структури волевиявлення громадян під час виборів-2006.

Правда полягає в тому, що януковичі, проігнорувавши волю виборців, самі собі переобрали парламент, уже будучи в парламенті. У цьому суть конфлікту. Конфлікту між народом і донецьким олігархічно-комуністичним кланом.

Марно сподіваються коаліціянти на те, що їм вдасться "пересидіти" Президента у сесійній залі й "перестояти" на майданах. Великий державний "комп'ютер" системи управління суспільством не витримав антидержавної гри донецького клану і "завис". Відтепер де б і на що б не "клікнути мишкою", ситуація "на моніторі" залишатиметься без змін.

Єдиний вихід – перезавантажити наш державний суспільний "комп'ютер – дати народу переобрати парламент і сформувати уряд національної довіри згідно з волею народу, а не окремого клану. І тільки такий крок може бути конституційним та заспокоїти всіх: і вітчизняних мітингувальників, і світову спільноту.

Не заспокояться хіба що панове іуди, представники олігархічно-кримінального клану, проросійсько-імперські колаборанти та інші зрадники, хабарники, корупціонери. І вони мають на те підстави. Бо, наприклад, повинні будуть дати пояснення суспільству за свої вчинки та відповісти за свої злочини. Причому, відповісти не лише перед законом людським, а й перед Богом і понести за це все відповідну кару…

А на разі, вони мусять нам відзвітувати, куди поділи з бюджету півмільярда резервного фонду, вішаючи нам зараз локшину непереконливих пояснень про його особливе призначення.

Припиняйте "базар", панове-товариші! Комп’ютер "завис". Нині вже інші часи і працює чітка математика інформаційних технологій, а не емоції прислужників олігархо – кланової системи.

 

Віталій КОРЖ

народний депутат України

(фракція БЮТ)

http://korzh.info