ЧАС ВИМАГАЄ НЕГАЙНИХ РІШУЧИХ ЗМІН

Як фахівець у галузі комунікацій, я спрямовую свої зусилля депутата Верховної Ради на розробку й прийняття законів, що зміцнюють позиції України в світовому інформаційному просторі, а також впроваджую сучасне телекомунікаційне та електронне обладнання там, де мешкають мої виборці, мої сільські земляки-чернігівці. Намагаюсь також, коли з'являється можливість, надавати добродійну допомогу лікарням, бібліотекам, дитячим закладам, тощо. Закликаю до цього й інших.

Але водночас, аналізуючи нинішнє наше буття в державі, постійно думаю про те, що не можна миритися з небезпечною "перебудовою", яку зараз енергійно здійснюють кланово-олігархічні структури, котрі перебрали владу в Україні.

Здійснюють на очах пересічних громадян, яким залишено право лише пасивно спостерігати за вакханалією чергового поділу і переділу нашої країни за рахунок обділення і обкрадання цілого народу в центрі Європи.

Чи насправді повинні лише спостерігати?

 

Рухи, партії, партії, рухи… Складається враження, що у переважній своїй більшості - це звичайні політико-комерційні проекти, головна мета яких - отримання привілеїв та зміцнення позицій кланів, які фінансували їх прихід до влади. За такої концепції, влада - це лише засіб реалізації вказаної мети, а тому методи досягнення влади не передбачають застосування якихось моральних обмежень.

Так було впродовж майже всього п'ятнадцятиріччя з моменту набуття Україною формальної незалежності, так є й нині. Засвітив був помаранчевий промінчик кращих надій й хутко згас. Було кому загасити…

Бо дотеперішня конструкція влади, її структура і технологія діяльності державного апарату, що дісталися нам ще з тих часів, коли офіційно панувала "єдино вірна" комуністична ідеологія з її підступністю та лицемірством, залишилися майже незмінними.

Залишилися і спираються, як на фундамент, на чотири ключові постулати:

1. Всіляке нехтування української патріотичної національної ідеї, щоб  утворений таким чином етнокультурний вакуум заповнювати російським псевдокультурним субстратом та іншою чужоземною маргінальною шоу-продукцією.

2. Всебічне ігнорування моральних критеріїв та усунення Божої правди з системи домашнього і шкільного виховання.

3. Збереження більшовицької системи номенклатурного добору кадрів на засадах проросійського космополітизму та їх консервативне використання в ієрархічній піраміді командного управління.

4. Чітке і нахабне відокремлення широкої громадськості від можливостей реального впливу на щоденний процес управління державою на всіх рівнях.

Як наслідок, - непідконтрольність всіх категорій "слуг народу" цьому самому народу, а отже, створення умов для безмежного розвитку корупції державного апарату і монополії чиновників на прийняття вигідних для них рішень.

У таких умовах марно говорити про який-небудь позитив розвитку суспільства, позаяк нинішня система управління державою залишає місце лише для розвитку правлячої олігархії за рахунок 95% громадян країни.

Інакше кажучи, якщо надалі існуватиме нинішня аморфність і організаційна невизначеність оцих 95% громадян, із збереженням їх відстороненості та  ізольованості від впливу на правлячу політико-олігархічну верхівку, яка налічує не більше 5% громадян і використовує загальнонаціональні ресурси для задоволення своїх особистих потреб, то невдовзі загальна деградація Нації призведе до ліквідації України як держави.

Отже, об'єднання 95% громадян України, їхнє згуртування в загальнонаціональній організації (наприклад, на взірець польської "Солідарності") - найважливіше, найактуальніше завдання, яке ставлять перед українським народом історія, епоха, сьогоднішній день.

На мою думку, організуючим моральним джерелом і духовно - інтелектуальним центром роботи, спрямованої на розширення та зміцнення загальнонаціональної мережі місцевих осередків, а потім і великої ріки Всеукраїнської Патріотичної Організації, має стати партія "Батьківщина" (Блок Юлії Тимошенко), як провідна політична сила, що залишається послідовною в пріоритетах правди, справедливості, моральності й справжньої, дієвої любові до України, без жодної імітації чи шароварного загравання.

Нехай гаряче, полум'яне серце БЮТ запалить вогнем ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ й солідарним прагненням справедливості всі серця Українців!

 

Віталій КОРЖ

народний депутат України

(фракція БЮТ)