"АНТИКРИЗОВІЙ" КОАЛІЦІЇ ТЕРМІНОВО ПОТРІБНА КРИЗА

             Деякі мої колеги по парламенту останнім часом полюбляють цитувати Еклесіяста: "Те, що було, є те саме, що буде; те що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем" (Проп 1, 9).

 Причому, в залежності від кольору партії, цитата ця подається з відповідною інтонацією. Наприклад, посткучмісти блакитного кольору при цьому зверхньо посміхаються; неначе хочуть сказати: не тратьте куме сили, спускайтеся на дно! Але не кажуть, бо по-українськи, як відомо -- переважно, "зі словником". Інші депутати з Партії регіонів мене заспокоюють традиційно: не хвилюйся, "усьо буде Донбасс"!

        Але я не можу не хвилюватися: бо коли в Україні ще немає кризи, а "антикризова" коаліція на чолі з відповідними "антикризовими фахівцями" вже є, то мабуть комусь оцієї самої кризи якраз і не вистачає!

Тим більше, що ми тут, у центрі України, дещо відстаємо у кризовому розвитку від східних областей і ще не навчилися терпіти такі глупоти, що їх в Алчевську серед лютої зими вважають у порядку речей. Там люди мужньо мерзнуть, а потім згуртованими колонами йдуть голосувати за свою донецько-регіональну владу, яка їх постійно дурить, вирощуючи зі своєї регіональної мафії мільйонерів. Вирощуючи за рахунок організації жалюгідного життя мільйонів самовіддано знедолених трудівників Донбасу.

Отож я й хвилююся. Бо брехнею завойовано Донецький край, а нині ця пошесть прагне захопити не лише столицю, а й всю Україну.

"Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся" -- ця народна мудрість попереджає тих, котрі, пригнічуючи власну совість, обманом забирають собі плоди праці ближніх своїх. Відомо ж бо: Бог не дасть щастя тим, хто багатіє за рахунок бідних. Але багачі-аферисти у Бога не вірують, гадаючи, що це їх спасе.
        Якщо проект бюджету-2007, підготовлений януковичами-азаровими, без жодних раціональних підстав передбачає збільшення видатків для Міністерства фінансів у 5 (п'ять!) разів із доведенням їх суми до понад 30 млрд. грн (!), а для господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України -- у 8 (вісім!) разів (до 2 млрд. грн), якщо так само у 8 разів передбачається збільшення видатків для Міністерства будівництва і архітектури, у 4 рази -- для Мінекономіки, то я маю підстави хвилюватися, бо ця команда під красивою назвою "Антикризова коаліція" вочевидь збирається створити нам, громадянам України, справжню кризу. Мабуть, щоб потім проти цієї кризи "боротися" нашими руками і за рахунок наших спустошених гаманців. І тоді вже буде не те що було, а набагато гірше. Не дарма та сама народна мудрість попереджає: ніколи не може бути настільки погано, щоб не могло бути ще гірше.

А тут ще додає свої п'ять копійок блакитнуватий Кабмін, який, за словами першого заступника міністра фінансів Вадима Копилова, хоче через Верховну Раду скасувати мораторій на підвищення тарифів, щоб мати вільні руки для вільного тиску на громадян за місцем проживання.


          Більше того, -- своєю Постановою від 25 вересня 2006 року № 1359 стосовно середньотермінового прогнозу економічного розвитку України, новий уряд кучмістів має намір до 2010 року подвоїти борг України до 188 млрд. грн. Колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник з цього приводу зазначив, що прем'єр Віктор Янукович затягує зашморг на шиї України.

Не додає оптимізму новий-старий міністр Сергій Тулуб, який вже оголосив, що керована ним вугільна галузь завдасть до кінця цього 2006 року збитків на суму не менше 2,5 млн. грн. Зверніть увагу: так вважає керівник єдиної самодостатньої енергетичної галузі у енергетично залежній Україні. І пропонує нам: давайте скоріше приватизуєм шахти, тобто поділимо між… -- ну, ви знаєте між ким -- і тоді все буде о'кей! Бо великі гроші і велике майно має приростати до тих, хто вже має великі гроші і велике майно: "Те що було, є те саме що буде… Нема нічого нового…"

 Тим більше, що технологію вже відпрацьовано: спочатку якесь доведене до руїни підприємство викупає група акціонерів, серед яких присутня також частка російського капіталу, а потім, після нескладних маніпуляцій, контрольний пакет акцій опиняється в руках росіян.

За такою схемою сьогодні в Україні вже панує їхня нафта (бо розробляти українські багатющі родовища і видобувати вітчизняну нафту "грошей не вистачає"), вже їм належать і працюють за їхніми схемами нафтопереробні заводи в Україні (продані їм кучмістами), а тепер будуть ще й шахти. Водночас, як відомо, вже давно снується павутиння афери з наміром допустити росіян до нашої газотранспортної системи… І тоді України вже не буде. Українськими будуть лише наймані робітники на російських підприємствах в Україні; звичайно, якщо нові хазяї не завезуть з Росії своїх безробітних.

Тому нинішній дефіцит фінансів на виплату пенсій військовослужбовцям у сумі 750 млн. грн слід сприймати, як "добрий" початок, як подарунок для тих, хто під гаслами «стійких темпів зростання» планує до 2010 року остаточно паралізувати національну економіку за допомогою давно омріяної кризи.

І хоча, на разі, офіційні показники результатів роботи господарства України за перше півріччя 2006 року не дають аматорам кризи жодних підстав для кризових очікувань, але десяток яєць на базарі вже коштує 4 грн, що має тішити фахівців, котрі навчилися робити великі гроші навіть на маленькій інфляції, з якої, вміючи, можна зробити велику. Можливо, саме це мав на увазі Віктор Янукович, коли, виступаючи в Донецьку, пообіцяв надати регіональній владі великі повноваження. Так що підстав для хвилювань не бракує.
       А якщо вже посилатися на Еклезіяста, то варто згадати що було за часів прем'єрства Юлії Тимошенко, чи були тоді хвилювання і яка тоді була певність відносно того, що буде.

Якщо, звичайно, не враховувати тодішню кампанію провокацій, економічних диверсій і наклепів з боку політичних бізнесменів і бізнесових політиків, яким й досі дехто вірить.

 

Віталій КОРЖ
народний депутат України
(фракція БЮТ)