Відкрите звернення до колишнього першого заступника Голови Верховної Ради України Адама Мартинюка

Відкрите звернення до колишнього першого заступника Голови Верховної Ради України Адама Мартинюка
24.03.2015

Відкрите звернення до колишнього першого заступника Голови Верховної Ради України Адама Мартинюка

Шановний Адаме Івановичу!

20 лютого 2015 року напередодні Міжнародного Дня рідної мови, який за рішенням ЮНЕСКО щороку у світі відзначається з метою підтримки мов, що зникають, відбулися установчі збори Просвітницького Центру національного відродження ім. Євгена Чикаленка. Створюючи його, ми виходили з того, що вихідною причиною наших українських проблем була і залишається та обставина, що протягом століть з українців витруювався національний дух і патріотизм, внаслідок чого чимало з них стали націонал-манкуртами чи ворогами України і всього українського.

Ви ж бо знаєте, Адаме Івановичу, що політика російського царизму була спрямована на те, аби українська національна свідомість і українська мова зникли, тобто зникло українство як нація. Ви ж пам’ятаєте слова царського міністра освіти Валуєва «Никакого отдельного украинского языка не было, нет и быть не может, а есть некультурное сельское наречие». Заповідей Валуєва досі дотримуються, цураючись своєї національної мови, мільйони громадян з українськими прізвищами. Ми знаємо, що Ви, Адаме Івановичу, не з таких. Тому ми звертаємося не до вожака КПУ П. Симоненка. З Симоненка такий українець, як із його земляка Захарченка. Думаємо, що і мета в них спільна. Ми звертаємося до Вас – українця з Волині.

Ми не закидаємо Вам наміру КПРС втілити в життя ідею «слияния наций», яка передбачала асиміляцію під росіян народів СРСР, насамперед українців і білорусів. Тоді були такі часи! Але ми не збагнемо наполегливої підтримки російської мови українськими комуністами вже в незалежній Україні. Хіба не було видно, що підтримка російської мови на практиці зводилася до витіснення української мови з України? А Ви, Адаме Івановичу, не тільки підтримали, а й, випадково головуючи на засіданні Верховної Ради, бо В. Литвин пішов був на якусь нараду, особисто «пропхали» закон Колесніченка і Ківалова, який у нашому середовищі називали законом «КаКа», і який відкрив шлюзи для чергової хвилі зросійщення усіх сфер нашого суспільного життя. Ми, народні депутати, були свідками цієї афери у парламентській залі.

Адаме Івановичу! Ви ж не маленька дитина. Ви ж бо здогадувалися, що закон писав не Колесніченко і не Ківалов. У Верховній Раді вперто ходила чутка, що закон готувався якимись спецами в Російській Федерації. Мета закону була зрозуміла: зупинити українське національне відродження та будувати надалі всю Україну схожою на Донбас, тобто без українського духу і без української мови.

Закон було прийнято у протизаконний спосіб. Він був поставлений на голосування несподівано, без внесення до порядку денного, без обговорення і голосування у другому читанні, хоча порівняльна таблиця профільним комітетом була підготовлена і заздалегідь роздана всім без винятку депутатам. Ви ж, Адаме Івановичу, вважалися неперевершеним знавцем Регламенту! Отже, на Вас хтось мусів грубо тиснути?! Вам тоді, напевно, пригадався вислів Леніна «марксизм не догма, а руководство к действию». Цю вказівку вождя Ви успішно пристосували до Регламенту: мовляв, регламент теж, як і марксизм, не догма. Ви спокійно спостерігали, як члени «групи Рибакова» виймали свої картки, аби фракція Партії Регіонів могла проголосувати картками відсутніх депутатів. Одним словом, сталася злочинна змова і фальсифікація. Один із фігурантів тієї змови саме з цього приводу сказав: «Мы развели их как котят». Як трагічно закінчилися для нього такі «розводи», всім відомо. Але постає до Вас два питання: хто ж такі «мы» і чи справді випадково Ви опинилися того ранку в ролі головуючого? Тому сходіть, будь ласка, Адаме Івановичу, куди вважатимете за потрібне, і щиро зізнайтеся, як все було. Цим Ви допомогли б членам Конституційного Суду, які чомусь надто довго розглядають внесений групою народних депутатів запит щодо конституційності закону «КаКа». Та й нагода є свою вину спокутувати.

Народні депутати України 6-ого скликання

Олена Бондаренко, Юрій Гнаткевич,

Віталій Корж, Віктор Терен

← Повернутися до списку

На головну...