Не втратити Батьківщину: роздуми над книгою Віталiя Коржа "Практична філософія українства".

Не втратити Батьківщину: роздуми над книгою Віталiя Коржа "Практична філософія українства".
28.02.2013

Не втратити Батьківщину: роздуми над книгою Віталiя Коржа "Практична філософія українства".

Найближчим часом у книгозбирнях Чернігівщини має з’явитися книга “Практична філософія українства” знаного громадсько-політичного діяча, депутата Верховної Ради 4, 5 та 6 скликань, кандидата економічних наук, нашого земляка Віталія Терентійовича Коржа.


Віталій Корж – людина справді українського замісу. Оскільки він послідовно та принципово впродовж всіх трьох, аж до останнього скликань найвищого представницького органу держави, відстоює проукраїнську позицію. А робити подібне, як доводять реалії життя вітчизняного політичного бомонду, прагне далеко не кожен державний муж, бо справа є не прибуткова. Парламентський сегмент життєдіяльності досить часто порівнюють з великими грошима, суми яких, за припущенням різних джерел у залаштункових торгах обраховуються мільйонами. А ще ж, і брудні оборудки, які у гучних скандалах зводять геть нанівець будь-які спроби розглядати велику українську політику у європейському контексті. Однак на диво, у коломутному морі брехні та фальші, де запитань набагато більше ніж відповідей, все таки з’являються справді моральні авторитети нації, які мають слугувати за приклад майбутнім українським поколінням.
Постать Віталія Терентійовича Коржа, здається, може достойно претендувати на провідні позиції у різних рейтингах депутатської «чистоти». Тож виходить, що наш земляк (народився 1938 року на Куликівщині, що у Чернігівській області) виявився не тільки прекрасним фахівцем у кількох галузях економіки України, беручи до уваги його рівень освіти зі сталим авторитетом у наукових колах (адже є кандидатом економічних наук). Його ще й Господь не обділив хистом глибокого внутрішнього розуміння філософії тих, хто опинився біля керма країни. А відтак і глибоко занурюватися в анатомію суспільства, яке, сьогодні на жаль, «хворіє», не вміючи протиставити щось виразне тривожним викликам української політичної погоди.
Через таке Віталій Корж і взявся колись за перо, створивши на підгрунті плідних роздумів кілька прекрасних публіцистичних та філософсько-аналітичних творів. Книги народилися одна за одною впродовж 2007-2012 років і повели читача стезею глибоких роздумів досвідченого автора на шлях відкритих діалогів, міркувань, пошуку пропозицій для виходу із ситуації у напрямку лікування «хворого» суспільства за традиційними правилами, не винаходячи «нового велосипеда».
Свою роботу зі 266 сторінками чесного аналізу сучасної дійсності автор називає «відчайдушним вчинком», бо хоче «звернути увагу… до усвідомлення очевидного факту», коли, на його думку, просто «на очах відбувається ліквідація України, як незалежної держави». Погодьтеся, заява достатньо тривожна своїм жорстким висновком на перспективу, яку пан народний депутат України трьох скликань забажав акцентувати у такий непростий за політичним барометром час.

Доречі, особисто мені через принциповість авторських поглядів, почути пана Віталія Коржа завжди було цікавим по свіжому сліду виходу книжок у світ, розгортаючи кожну наступну публіцистичну роботу. Подобається через душевність та відсутність фальші. Її, на щастя, у відомого полісянина не прослідковується. Та й чи не набридла кон’юктурщина з брехнею? А у нього все «по ділу»: коли приклади, – то з реальними людьми, з їхніми проблемами та бідами. А коли гостре чи відверте — то там, де вже «горить», гине чи нищиться по живому.
Ось і тепер у «Практичній філософії українства», яку випустило київське видавництво «Фенікс», пан Віталій Корж заговорив вголос про непересічність та трагізм стану нашого суспільства — про його безвідповідальність і пасивність останнього майже чверть столітнього періоду незалежності. Він так далеко заглиблюється в аналіз колективної вади нашого племені, що часом здається, а чи не занадто круто «бере» автор? Але продовжуючи читання гострого філософсько-аналітичного твору впевнюєшся, що ні.
Автор не тікає від читача, «закинувши вудку». Він сумує разом з ним, переймаючись такою нашою «наївною вірою у хитрого і підступного «вождя» під час Помаранчевої революції, що дозволило «сплести пути Українцям». Так само, як і про розвал Українського Війська, а разом і без того загрозливу ситуацію з визрівшими умовами «для повернення нашої Батьківщини в обійми агресивної Росії…» Непроста ситуація дає політикові право піддати нищівній критиці позицію політичних сил, що використовували «попутний вітер, незалежно від того, куди він дме» та викривати словоблуддя комуністів разом із соціалістами, які у складній політичній ситуації 2007 року «прекрасно уживалися з великим олігархічним капіталом…» Як і гостро докоряти позиції «вождя» «помаранчевої» команди за його зовсім не шляхетні кроки у конкретних ситуаціях на кшталт «передавання українського чорноморського шельфу (16 тисяч квадратних кілометрів) трьом студенткам у приватну власність(!), чи за безпосередню участь у «шаленому обвалі гривні у грудні 2008 року».
Хоча, найскоріше, далеко не ці, як і чимало інших кроків того, що восени-взимку 2004-2005 років обожнювали мільйони українців, найбільш турбують відомого політика.
Непокоїть, ранячи душу, болюча провина, яка, йдучи слідом автора книги, займає «як мінімум половину наших негараздів». І він сміливо називає таку як «безвідповідальність більшості громадян» разом з «наївною, майже дитячою вірою у правдивість слів високих посадових осіб корумпованого українського (антиукраїнського!) політикуму.» А ще – безліч прикладів… Так само, як і про оту сліпу віру значної «частини наших громадян, які продовжують вірити словам, а не вчинкам людей, які беруться керувати Україною». Ну і звичайно, що об’єктивно підозрюючи громадян-Українців щодо «короткої пам’яті», через що «політикам вдається обманювати виборців».
Приємно, що автор відходить від пустопорожньої балаканини, коли заходить про складність політичних та соціально-економічних обставин вітчизняного розвитку. При цьому він довіряє глибокому аналізу, вдаючись навіть математичних розрахунків там, де це потрібно, або сумлінно посилаючись на авторитетні імена, джерела та офіційну статистику. У всякому разі, кожному думаючому українцеві є можливість не відсторонюватися від проблем, а розпочинати задля власного задоволення досліджувати, хоча б спробувавши раз, паралельно з автором. А так, перегортаючи сторінку за сторінкою, щоб у наступному надійно пристати до кола тих, хто себе таки вважає причетним до гурту «7%», яких пан Корж називає «дав Бог для розвитку нашої любові до ближніх, для усвідомлення нашого обов’язку по відношенню до знедолених…» Інша справа, щоб все таки не дати самому собі приводу на все життя залишатися у «групі 81%», що є «частіше непередбачуваними у своїх вчинках.., для котрих характерною є деяка недосконалість свідомості-розуму і совісті…»
Пройшовши рядками дотепних та виразних думок автора нового видання, обов’язково не оминемо низку колоритних ілюстрацій з життя українців на різних полюсах. І при тому не тільки через матеріально-фінансові статки українських громадян, але й у площині стану протилежної моралі, почуттів, принципів оцінки добра та зла, а то й зовсім не схожого духу. Перед очима постануть і конкретні люди, яких автор-земляк вже давно визначився розглядати за принципом «не по словах, а по справах пізнаєте їх».
А похід в історичне минуле, таке яскраве та зрозуміле, для людей бажаючих зрозуміти життєві істини без «наворотів», неминуче має підштовхнути до продовження пошуку відповідей на подальші запитання через звернення до джерел та авторів, згаданих паном Віталієм Коржем. Має рацію автор роботи і коли не зациклюється лише навколо проблеми сучасного стану інституцій влади, а йде далі у напрямку досягання глибини розуміння у питаннях ментальності українців, Державних символів, генези рудиментів совєцької системи, похідних корупції, неоднозначності кроків Російської церкви у контексті політики. Не кажучи вже про ситуацію у рідному Чернігово-Сіверському краї з вимираючими селами, стражданням місцевих бюджетів, згорьованими вчителями, учнями та їхніми батьками через закриття шкіл, лікарень. Так само як і з «новою кріпосницькою системою», у ярмо якої рухається село.
Одним словом, маємо нагоду звернути увагу на чесне, відверте за змістом та тоном філософсько-публіцистично-аналітичне джерело відомого українського політика Віталія Терентійовича Коржа. Пам’ятаючи, що наша місія у цьому світі все таки має бути значно віддаленішою від «приросшої» до свідомості пересічного українця думки про всіх нас, як постійних шукачів покращення своєї долі десь «подалі від світу», про що наголошує автор.
Мабуть через це для кожного, хто не втратив вміння та бажання мислити по-справжньому, можуть звучать слова нещодавно вийшовшої книги з пропозицією від душі та серця: «засукайте, браття рукави й беріться до роботи, щоб навести порядок у власному домі, обійсті, селі, місті, області, країні. Бо інакше втратите Батьківщину». Тож пам’ятаймо про таке, адже ми українці!

Борис Домоцький,
часопис «Правий Берег Десни»,
м. Новгород-Сіверський

← Повернутися до списку

На головну...