Бюджет національної злагоди

Бюджет національної злагоди
04.01.2015

Бюджет національної злагоди

Винесене у заголовок ключове слово злагода, на жаль, сьогодні не дуже пасує до слова бюджет. У кожному разі, так було дотепер.

Щороку (і то не лише перед Новим роком, а й потім упродовж) слово бюджет викликає серйозну хворобу не лише у стінах Верховної Ради і Кабміну, а й у всьому суспільстві.

Традиційні дебати між Кабміном і парламентом, суперечки і сварки між фракціями і окремими депутатами, гарячі обговорення в Комітетах Верховної Ради й під час пленарних засідань не мають кінця й так само традиційно припиняються лише під “дамокловим мечем” неухильного закінчення останніх днів календарного року.

Бо до останньої межі в часі й просторі державні службовці з різних гілок і щаблів влади борються за розподіл майбутніх, ще не дуже визначених грошей. Воюють, конфліктують, а водночас домовляються, об’єднуються за інтересами, “за” і “проти”.

Нерідко за цими інтересами до державних бюджетних грошей прозоро проглядається й особистий інтерес. Делікатно-лукаво (і навіть офіційно) це називається хитрим словом лобіювання.

Тобто йдеться про проштовхування певних (не завжди або не лише державних) інтересів у бюджет з можливою гарантією їх фінансуваня з державної кишені. Тут панує принцип доміно — “Кожен штовхає свій камінь”, або ще жорсткіше — “Хто не з нами, той проти нас”. Мета — будь-що відвоювати бажані суми державних витрат, закріпивши їх у певних статтях бюджету.

Причому, навіть після прийняття і затвердження чергового Державного бюджету України, бюджетна хвороба не закінчується, а лише переходить у хронічну форму. Бо лобіювання продовжується у так званому “робочому порядку”, надаючи певним чиновникам різного рівня реальні можливості отримання прямих і непрямих корупційних доходів.

П’єса під назвою “Навколо бюджету” не сходить зі сцени політичного театру, бо має незмінний успіх не лише у глядачів, а й у акторів, не зважаючи на періодичну зміну “режисера” і складу “трупи” цього “театру”.

У чому ж причина такої дивовожної популярності цієї “п’єси”?

Як не раз довелось почути у Польщі, — “Коли не відомо, про що йдеться, то відомо, що йдеться про гроші”.

Але насправді реальна ситуація є не настільки комічною, наскільки ідіотичною. Адже сьогодні вже всім достеменно відомо, що не відомо, якою буде реальна сума доходів до бюджету. Є лише наміри, загальні оцінки і приблизні розрахунки.

Адже нині неможливо врахувати всі чинники подальшого розвитку подій, серед яких вкажемо лише на три напрямки невизначеності: а) внутрішній — національне господарство, реформи і очищення влади; б) міжнародний — ступінь, умови і масштаби підтримки; в) російський — динаміка війни.

В таких умовах невизначеності не має жодного сенсу ділити уявні гроші із закріпленням їх за конкретними статтями бюджету. Бо несподіванки хоча б в одному із зазначених чинників (а вони будуть) викликатимуть відповідні деформації в структурі бюджету, а отже потребуватимуть постійного балансування не лише у сфері витрат, а й у сфері демократичного узгодження рішень (що буде не просто).

У нас є конкретна і цілком готова до реалізації пропозиція, яка спирається на запропоновану нами Функціонально обумовлену Конституцію солідарності (Конституція Української Республіки. Проект за громадською ініціативою. К. “Фенікс”, 2014).*

Отож пропонуємо відійти від розподілу грошей, натомість у витратній частині бюджету чітко зазначити не гроші, а пропорції. Тобто за кожною статтею бюджетних витрат закріпити частку (в процентах) від реальних (фактичних!) надходжень до бюджету, які будуть такими, якими будуть.

За такого підходу, законодавцям вже не буде особливого сенсу боротися кожен за свою галузь чи сферу інтересів, бо ідіоматичний вираз “тягнути ковдру на себе”, значною мірою, набуває реального, фактичного змісту. Кожне бажання збільшити частку (%%) в одному розділі (статті) бюджету, автоматично і переконливо “оголяє” інші.

А це, відповідно, вимагає від вузько спеціалізованих лобістів, хочеш не хочеш, а враховувати всі напрямки розподілу і джерел наповнення бюджету. Отже, прийдеться мислити не мільйонами гривень, а пропорціями зведеного балансу — 100%. Відповідно, Кабмін (Мінфін) ділитиме кожну суму надходжень до бюджету згідно із затвердженими пропорціями, у незмінності збалансованості яких полягатиме стабільність бюджету і його бездефіцитність.

У такий спосіб, взаємно, виходячи за межі вузьких рамок лобізму, всі разом, зацікавлені й повноважні узгоджують розподіл Державного бюджету в суспільних інтересах. А отже, це буде бюджет національної злагоди.

Ми розуміємо, що наша пропозиція є надто простою (а дехто скаже — примітивною), щоб в неї повірити. Бо прийнято вважати вартим уваги лише щось обґрунтоване солідними пояснювальними записками на сотні сторінок, за підписами англомовних аудиторів.

Натомість нашим аргументом є Функціональна модель України і вже згадана Конституція Української Республіки (http://www.plukr.org/books.html).

Олександр ГНЄДАШ, кандидат технічних наук.

Євген ҐОЛИБАРД, економіст-аналітик.

Віталій КОРЖ, кандидат економічних наук.

*) Стаття “Конституція громадянського суспільства”,

“Голос України” №88 (5838) середа, 7 травня 2014.


Довідка про авторів матеріалу “Бюджет національної злагоди”

Гнєдаш Олександр Миколайович — канд. технічних наук, блогер, менеджер проекту функціональної моделі України, брав участь у підготовці матеріалів для розробки Конституції Української Республіки; Проект за громадською ініціативою. — К. “Фенікс”, 2014.

Ґолибард Євген Іванович — економіст-аналітик, журналіст, викладач функціонально-вартісного аналізу, Заслужений діяч культури Польщі, автор тексту Конституції Української Республіки; Проект за громадською ініціативою. — К. “Фенікс”, 2014.

Корж Віталій Терентійович — канд. економічних наук, Заслужений економіст України, народний депутат України трьох скликань, менеджер впровадження Конституції Української Республіки; Проект за громадською ініціативою. — К. “Фенікс”, 2014.


← Повернутися до списку

На головну...