• VTK 01

Проект за громадською ініціативою *** Конституція Української Республіки *** Проект за громадською ініціативою *** Конституція Української Республіки *** Проект за громадською ініціативою *** Конституція Української Республіки *** Проект за громадською ініціативою *** Конституція Української Республіки *** Проект за громадською ініціативою *** Конституція Української Республіки *** Проект за громадською ініціативою *** Конституція Української Республіки *** Проект за громадською ініціативою *** Конституція Української Республіки *** Проект за громадською ініціативою *** Конституція Української Республіки *** Проект за громадською ініціативою ***

Красиве продовження красивих стосунків...

Віталій Терентійович та Любов Василівна КОРЖІ (на знімку) — унікальне подружжя. Це я вам точно кажу — як свідок, котрий впродовж усіх своїх сорока років уважно і з захопленням спостерігає за їхньою щоденністю (бо хіба приховається щось від племінниці у родині, де тісно спілкуються далекі й близькі родичі, де разом відзначають коловорот свят і народжень?).
Віталій Терентійович та Любов Василівна КОРЖІ Я жодного разу не чула, щоб вони сварилися, щоб хтось із них голосно обурювався чи хоча б раз підвищив один на одного голос.

Тільки «Любашенька», тільки «Віталєнька», тільки взаємна турбота, допомога і невтомна робота думки.
Коли дядя Віталій торував свій шлях від радянського науковця через великий бізнес на парламентську трибуну (він — народний депутат ІV, V та VІ скликань у Верховній Раді України), тьотя Люба у кожному кроці і рішенні підтримувала свого чоловіка. А він завжди дослухався до дружини, цінував її мудрість, схилявся перед її чарівністю. І разом вони й справді творили великі справи!

Чому раптом пишу це? Нещодавно вони знову приголомшили нас, рідних, запросивши... на своє вінчання! 47 років, прожитих гідно і в любові, на благо держави і як світлий приклад для оточення, двоє розумних і успішних синів, чудові онучата — все це прекрасний «доробок» для подружжя. Ніхто не сумнівається, що Любов Василівна та Віталій Терентійович створені Богом один для одного. Тож вінчання стало логічним і красивим продовженням їхніх красивих стосунків.

День видався й справді благословенним: після тижнів негоди на Покрову сонце сяяло щедро і заливало промінням склепіння Свято-Володимирського Патріаршого кафедрального собору. Миряни, побачивши вже не юних молодят, дивувалися й передумували розходитися після святкової служби з храму, дехто питав дозволу сфотографувати особливу пару. «Вона — наче англійська королева», «Я його знаю, це відомий письменник!» — чувся шепіт із різних боків. І всі були праві. Так, королева! Так, майстер слова: адже Віталій Терентійович окрім депутатської роботи має більше десятка видань власного авторства, його публікації постійно з’являються і на шпальтах «Голосу України».

Із благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета настоятель храму отець Борис провів урочистий обряд вінчання. Фантастичний спів хору, розчулені рідні, дух свята — все укріплювало віру у щире Кохання...
І я там була, фотознімки робила, а скільки разів лунало «Гірко!» — про це вже й не скажу, бо швидко втратила їм лік! А цілувалися молодята так само пристрасно, як і того осіннього дня 47 років тому...



Юлія САМОКИШ.
Фото автора.
www.golos.com.uaarticle278286_utl_t=fb